неділя, 11 серпня 2013 р.

Податок на нерухомість


Податок на нерухомість: база, ставки, платники, порядок і терміни сплати З 1 січня 2013 року в Україні, Податковим Кодексом був введений податок на нерухомість. Відповідні зміни до Податкового кодексу України внесено законом України № 4834 від 24 травня 2012 року, який набрав чинності з 1 липня 2012 року. Порядок сплати податку на нерухомість регулюється нормами ст.265 Податкового кодексу України. Платниками податку на нерухомість є власники житлової нерухомості, нежитлова нерухомість не є об'єктом оподаткування. У відповідності з Податковим Кодексом України, до житлової нерухомості віднесені: житлові будинки, призначені для постійного проживання та житлові будинки садибного типу прибудови до житлових будинків квартири котеджі кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах садові будинки дачні будинки Житлові будинки садового типу - це житлові будинки, розміщені на окремій земельній ділянці. Такий будинок складається із житлових та допоміжних (нежилих) приміщень. Садовий будинок - це некапітальної будова для літнього (сезонного) використання. До дачним будинкам віднесені капітальні житлові будинки, використовувані протягом року для «відпочинку за межами міста». До котеджам віднесли одне або півтораповерховий будинку з невеликою житловою площею для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою. Не є об'єктом оподаткування і відповідно не обкладаються податком на нерухомість наступні об'єкти: об'єкти житлової нерухомості, що знаходяться у власності держави або територіальних громад (комунальної власності); об'єкти житлової нерухомості, розташованих у зонах відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу. Згідно зі статтею 256-5 Сімейного кодексу України та статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» під таким будинком розуміється окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менше п'яти дітей -сиріт, а також дітей, позбавлених батьківської опіки; садові та дачні будинки, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 14.1.129 ст.14 Податкового кодексу України); об'єкти житлової нерухомості, що належать сім'ям, які виховують трьох і більше дітей (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об'єкта на сім'ю. Тобто йдеться про володіння нерухомістю багатодітними сім'ями; гуртожитки - житлові приміщення, призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Базою оподаткування є - житлова площа об'єкта житлової нерухомості (согл. Ст. 265 п.3. Пп. 1. ПК України). При розрахунку податку, база оподаткування зменшується (согл. Ст. 265 п.4. Пп. 1. ПК України): на 120 кв. метрів - для квартири; на 250 кв. метрів - для житлового будинку. Тобто маючи квартиру загальною площею до 120 кв. метрів, або житловий будинок загальною площею до 250 кв. метрів їх власники не сплачують цей податок, а якщо має місце перевищення метражу, то податок нараховується на різницю. Вищевказане зменшення бази оподаткування надається один раз на рік і застосовується або до об'єкта житлової нерухомості, за адресою якої платник податку зареєстрований відповідно до чинного законодавства України або, за вибором платника податку до іншого, приналежному платникові податків, об'єкту житлової нерухомості. Ставка податку на нерухомість. Ставка податку на нерухомість обчислюється за 1 кв. м. у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року сплати податку: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, і для житлових будинків, житловою площею до 500 кв. метрів - 1% для квартир, житловою площею понад 240 кв. метрів, та житлових будинків, з житловою площею більше 500 кв. метрів - 2,7% Для фізичних осіб, податок на нерухомість нараховується (розраховується) органами податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо у платника податків кілька об'єктів житлової нерухомості, то податок розраховується окремо по кожному об'єкту. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, обтяження, а також інформацію про самої нерухомості і власників, орендаторів, орендодавців, заставодержатель і заставодавець нерухомого майна. Бюро Технічної Інвентаризації, а також паспортні столи, та інші органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, починаючи з 2012 року - щокварталу до 15 числа першого місяця кварталу, повинні подавати до органів податкової служби інформацію, необхідну для розрахунку податку на нерухомість. Для сплати податку на нерухомість, орган податкової служби, відправляє до 1 червня за місцем знаходження об'єкта нерухомості податкове повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні повинні бути зазначені сума податку, що підлягає до сплати та реквізити для сплати податку. Податкове повідомлення-рішення вважається відправленим платнику податків, якщо воно було відправлено з повідомленням про вручення. А це означає, що отримавши податкове повідомлення-рішення, листоноша або інший працівник пошти, попросить Вас своїм підписом у повідомленні про вручення підтвердити отримання податкового повідомлення-рішення. У тому випадку, якщо податкове повідомлення-рішення не може бути вручено, наприклад, у зв'язку з відмовою платника податків отримати податкове повідомлення-рішення або у зв'язку з відсутністю платника податків за місцем реєстрації, то податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Наслідки неотримання податкового повідомлення-рішення очевидні - починають нараховуватись штрафні санкції та пеня. При зміні власника житлової нерухомості, податок нараховується: для попереднього власника - з 1 січня, року відчуження нерухомості до дати відчуження для нового власника - з 1-го числа місяця набуття права власності на нерухомість до 31 грудня звітного року. Платники податку на нерухомість. Платниками податку на нерухоме майно є власники об'єктів житлової нерухомості - фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, а саме: фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин; юридичні особи - організації, створені та зареєстровані в установленому порядку; нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни. Також у ст.265 Податкового кодексу визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно наступний: по-перше, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; по-друге, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником є ​​одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; по-третє, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є ​​кожна з цих осіб за належну їй частку. Порядок і строки сплати податку на нерухомість. Податок на нерухомість сплачується за місцем розташування нерухомості. Податок на нерухомість за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичними особами - авансовими внесками, щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, тобто, до 30 березня 30 червня, 30 вересня і 30 грудня, дані авансові внески відображаються у річній податковій декларації.