неділя, 11 серпня 2013 р.

Податок на нерухомість


Податок на нерухомість: база, ставки, платники, порядок і терміни сплати З 1 січня 2013 року в Україні, Податковим Кодексом був введений податок на нерухомість. Відповідні зміни до Податкового кодексу України внесено законом України № 4834 від 24 травня 2012 року, який набрав чинності з 1 липня 2012 року. Порядок сплати податку на нерухомість регулюється нормами ст.265 Податкового кодексу України. Платниками податку на нерухомість є власники житлової нерухомості, нежитлова нерухомість не є об'єктом оподаткування. У відповідності з Податковим Кодексом України, до житлової нерухомості віднесені: житлові будинки, призначені для постійного проживання та житлові будинки садибного типу прибудови до житлових будинків квартири котеджі кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах садові будинки дачні будинки Житлові будинки садового типу - це житлові будинки, розміщені на окремій земельній ділянці. Такий будинок складається із житлових та допоміжних (нежилих) приміщень. Садовий будинок - це некапітальної будова для літнього (сезонного) використання. До дачним будинкам віднесені капітальні житлові будинки, використовувані протягом року для «відпочинку за межами міста». До котеджам віднесли одне або півтораповерховий будинку з невеликою житловою площею для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою. Не є об'єктом оподаткування і відповідно не обкладаються податком на нерухомість наступні об'єкти: об'єкти житлової нерухомості, що знаходяться у власності держави або територіальних громад (комунальної власності); об'єкти житлової нерухомості, розташованих у зонах відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу. Згідно зі статтею 256-5 Сімейного кодексу України та статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» під таким будинком розуміється окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менше п'яти дітей -сиріт, а також дітей, позбавлених батьківської опіки; садові та дачні будинки, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 14.1.129 ст.14 Податкового кодексу України); об'єкти житлової нерухомості, що належать сім'ям, які виховують трьох і більше дітей (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об'єкта на сім'ю. Тобто йдеться про володіння нерухомістю багатодітними сім'ями; гуртожитки - житлові приміщення, призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Базою оподаткування є - житлова площа об'єкта житлової нерухомості (согл. Ст. 265 п.3. Пп. 1. ПК України). При розрахунку податку, база оподаткування зменшується (согл. Ст. 265 п.4. Пп. 1. ПК України): на 120 кв. метрів - для квартири; на 250 кв. метрів - для житлового будинку. Тобто маючи квартиру загальною площею до 120 кв. метрів, або житловий будинок загальною площею до 250 кв. метрів їх власники не сплачують цей податок, а якщо має місце перевищення метражу, то податок нараховується на різницю. Вищевказане зменшення бази оподаткування надається один раз на рік і застосовується або до об'єкта житлової нерухомості, за адресою якої платник податку зареєстрований відповідно до чинного законодавства України або, за вибором платника податку до іншого, приналежному платникові податків, об'єкту житлової нерухомості. Ставка податку на нерухомість. Ставка податку на нерухомість обчислюється за 1 кв. м. у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року сплати податку: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, і для житлових будинків, житловою площею до 500 кв. метрів - 1% для квартир, житловою площею понад 240 кв. метрів, та житлових будинків, з житловою площею більше 500 кв. метрів - 2,7% Для фізичних осіб, податок на нерухомість нараховується (розраховується) органами податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо у платника податків кілька об'єктів житлової нерухомості, то податок розраховується окремо по кожному об'єкту. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, обтяження, а також інформацію про самої нерухомості і власників, орендаторів, орендодавців, заставодержатель і заставодавець нерухомого майна. Бюро Технічної Інвентаризації, а також паспортні столи, та інші органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, починаючи з 2012 року - щокварталу до 15 числа першого місяця кварталу, повинні подавати до органів податкової служби інформацію, необхідну для розрахунку податку на нерухомість. Для сплати податку на нерухомість, орган податкової служби, відправляє до 1 червня за місцем знаходження об'єкта нерухомості податкове повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні повинні бути зазначені сума податку, що підлягає до сплати та реквізити для сплати податку. Податкове повідомлення-рішення вважається відправленим платнику податків, якщо воно було відправлено з повідомленням про вручення. А це означає, що отримавши податкове повідомлення-рішення, листоноша або інший працівник пошти, попросить Вас своїм підписом у повідомленні про вручення підтвердити отримання податкового повідомлення-рішення. У тому випадку, якщо податкове повідомлення-рішення не може бути вручено, наприклад, у зв'язку з відмовою платника податків отримати податкове повідомлення-рішення або у зв'язку з відсутністю платника податків за місцем реєстрації, то податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Наслідки неотримання податкового повідомлення-рішення очевидні - починають нараховуватись штрафні санкції та пеня. При зміні власника житлової нерухомості, податок нараховується: для попереднього власника - з 1 січня, року відчуження нерухомості до дати відчуження для нового власника - з 1-го числа місяця набуття права власності на нерухомість до 31 грудня звітного року. Платники податку на нерухомість. Платниками податку на нерухоме майно є власники об'єктів житлової нерухомості - фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, а саме: фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин; юридичні особи - організації, створені та зареєстровані в установленому порядку; нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни. Також у ст.265 Податкового кодексу визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно наступний: по-перше, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; по-друге, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником є ​​одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; по-третє, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є ​​кожна з цих осіб за належну їй частку. Порядок і строки сплати податку на нерухомість. Податок на нерухомість сплачується за місцем розташування нерухомості. Податок на нерухомість за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичними особами - авансовими внесками, щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, тобто, до 30 березня 30 червня, 30 вересня і 30 грудня, дані авансові внески відображаються у річній податковій декларації.

У Мін'юсту вимагають знижку НБУ запропонував знизити комісію при продажу застав


У Мін'юсту вимагають знижку НБУ запропонував знизити комісію при продажу застав   Фото: Владислав Содель / Коммерсант У конфлікт банків з Міністерством юстиції щодо вартості послуг посередників при продажу заставного майна втрутився Національний банк. Регулятор запропонував відомству знизити ставку винагороди майданчиків, на яких проводиться продаж активів, з 15% до передбачених законом 5%. Банки активно тиснуть на Мін'юст - вже 12 установ подали до суду з вимогою скасувати незаконне, на їхню думку, рішення. У боротьбі з Міністерством юстиції за зниження витрат при реалізації заставного майна банки отримали сильного союзника. Вчора Національна асоціація банків України (НАБУ) оприлюднила текст листа голови Національного банку Ігоря Соркіна до міністра юстиції Олені Лукаш, в якому вказується на необхідність "якнайшвидшого врегулювання цієї проблеми в діяльності виконавчої служби". Як неодноразово повідомляв "Комерсант", ще 2 жовтня 2012 був прийнятий закон, яким були обмежені видатки, пов'язані з проведенням публічних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника, сумою, що не перевищує 5% від вартості проданого майна. Закон набув чинності 1 січня 2013 року, але Мін'юст настільки некоректно прописав його норми в наказі N1758 / 5 від 29 листопада 2012 року, що реальна ситуація не змінилася. У листі НБУ відзначається, що в сформованій ситуації при реалізації заставного майна кредитори і боржники втрачають від 35% до 50% його вартості, включаючи 10% виконавчого збору і 15% комісії спеціалізованої торговельної організації. "Якщо виконавчий збір надходить до державного бюджету, то комісійна винагорода перерозподіляється на користь приватних структур", - дорікає міністра юстиції пан Соркін. Статус спеціалізованих мають три організації: "Нива-В.Ш.", "Укрспецторг Групп" і "СП Юстиція". В одному з філій "СП Юстиція" співробітник повідомив "Комерсант": "Від того, що я вам скажу, нічого не зміниться. Рішення все одно приймуть без нас. Якщо буде 5%, нас це теж влаштовує". Як повідомили в київському офісі "Укрспецторг Групп", керівництва компанії вчора не було на робочому місці. Отримати коментар у Мін'юсті не вдалося. Небажання Мін'юсту виконувати вимоги закону потягло за собою судові розгляди. На початку липня Окружний адміністративний суд Києва приступив до розгляду позовів банків до міністерства (див. "видання" від 3 липня). 10 липня суд об'єднав скарги від дев'яти установ та однієї фізособи (Олександра Марченко) в одне провадження. Його розгляд почнеться 7 серпня. У судовому процесі бере участь Укрпрофбанку, Банк Кіпру, ВіЕйБі Банк, Укргазбанк, Український Бізнес Банк, Банк Форум, банк "Київ", Альфа-банк, а також Всеукраїнський банк розвитку, підконтрольний Олександру Януковичу. Паралельно позови подали також ВТБ Банк, банк "Київська Русь" і БМ Банк. Банкіри вказують на те, що в процесі реалізації закону Мін'юст розділив поняття "витрат" і "комісійної винагороди", чим фактично зберіг діяла раніше планку комісії торгуючих організацій на рівні 15%. Вони розраховують, що втручання НБУ вплине на зниження вартості реалізації заставного майна. За словами заступника глави правління УкрСиббанку Костянтина Лежніна, сума в 15% "дуже завищена": "Національний банк став на бік споживачів, оскільки в кінцевому підсумку все це відбивається на позичальниках, - на цю суму вони могли б закрити кредит, але зараз вони залишаються в боржниках ". "Якщо регулятор втрутився, значить, він почув позицію банків. У цій країні і так непросто боротися з проблемною заборгованістю, а за таких речей це ще й дуже дорого", - відзначає заступник голови правління Укргазбанку Станіслав Шлапак. Микола Максимчук Банки просять розкрити базу банкрутів Український кредитно-банківський союз звернувся до міністра юстиції з проханням дозволити банкам отримувати інформацію в режимі онлайн про потенційних позичальників з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство. Прохання про надання такого доступу "була визнана одним з департаментів Мін'юсту недоцільною через потребу в залученні додаткових коштів з держбюджету для розробки і впровадження нового програмного забезпечення для реєстру", йдеться в заяві асоціації. Довідка з реєстру банкрутств видається за 10 робочих днів, за два дні можна отримати на платній основі скорочену або повну цитату з реєстру. Банки при прийнятті рішень про видачу кредитів так довго чекати не можуть. Тільки в 2012 році суди почали 7 тис. справ про банкрутство, а залишок нерозглянутих справ на початок 2012 року становив 10,7 тис. із сумою висунутих вимог кредиторів в 33 млрд грн.

З 1 серпня при проведенні операцій з майном потрібно мати оцінку майна з метою оподаткування


З 1 серпня при проведенні операцій з майном потрібно мати оцінкумайна з метою оподаткування, проведеної оцінювачами за новими правилами, Кабінету міністрів N231. "Операції відчуження рухомого і нерухомого майна, що завіряються нотаріусами, при яких виникають доходи, повинні супроводжуватися актами оціночної вартості", - пояснює голова Асоціації фахівців оцінки Степан Максимов. Фонд державного майна (ФДМ) На відміну від старої системи правил, при якій різні оцінювачі могли безконтрольно визначати різну вартість ідентичного майна, нова система зобов'язує вносити всі акти в єдину базу оцінки. За словами голови Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців "Федерації роботодавців у сфері оцінки та землеустрою" Людмили Турівської, це призведе до зрівнювання вартості квартир з рівними платежами, але розташованих в різних по класу будинках і різним рівнем інфраструктури. "ФДМ зможе в будь-який момент перевірити, чи відповідно зроблена оціночна вартість майна, що виключає можливість для маніпуляцій", - упевнений Степан Максимов. Виявлення недостовірних даних стане підставою для анулювання сертифіката оцінювача. У ФДМ запевняють, що всі нотаріуси мають доступ до єдиної бази. Оцінка за новими правилами буде потрібно при отриманні доходу фізичними особами. При цьому доходом буде вважатися навіть обмін майна. Винятки зроблено для спадщини та договорів дарування щодо земельних ділянок. У спадковій справі, відкритому до 31 липня, нотаріуси можуть використовувати стару оцінку. За даними Мін'юсту, в I півріччі було зареєстровано 12,96 тис. договорів купівлі-продажу (квартир і житлових будинків - 10,63 тис.), дарування - 3,86 тис. (3,46 тис.), обміну - 121 договір (107). Оцінка для оподаткування потрібна для вторинного ринку. У ФДМ вважають, що вартість послуг повинні подешевшати в півтора рази - до 400-600 грн - за умови, що термін проведення оцінки складе від 1 до 3 днів. У ФДМ очікують, що за серпень до реєстру буде включено 350-400 суб'єктів оціночної діяльності, що "повністю забезпечить потребу ринку оціночних послуг".

Уряд відтермінував вступ в силу нового порядку оцінки майна


Уряд відтермінував вступ в силу нового порядку оцінки майна 02.08.2013 | 11:00 ПРЕС-СЛУЖБА МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ Кабінет Міністрів України переніс строки застосування постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства». Таким чином, Уряд відтермінував застосування нових правил оцінки на три місяці та дозволив використовувати вже отримані громадянами звіти про оцінку, протягом строку, на який вони видані, але не більше шести місяців. Нагадаємо, що з 1 серпня 2013 року набрали чинність нові правила вчинення операцій на ринку нерухомості у зв’язку з запровадженням нових підходів з оцінки для цілей оподаткування. З сьогоднішнього дня громадяни України можуть укладати будь-які угоди з нерухомістю, у тому числі з землею, виключно за наявності спеціальної оцінки для цілей оподаткування. Без такої оцінки нотаріуси мають відмовляти громадянам у посвідченні правочинів купівлі-продажу, міни, дарування, видачі свідоцтва про право на спадщину тощо. Запровадження нових правил оцінки з 1 серпня 2013 року містило ряд основних ризиків: На сьогодні кількість юридичних осіб, що мають право здійснювати оцінку нерухомого майна для цілей оподаткування, є вкрай недостатньою. Для прикладу: до запровадження нових правил право здійснювати оцінку мали будь-які із майже 10 000 оцінювачів, які знаходяться у складі 3300 юридичних осіб. Станом на 1 серпня 2013 року реально здійснювати оцінку за новими правилами можуть лише 95 юридичних осіб та 161 фізична особа – оцінювач (що у 63 рази менше кількості тих суб’єктів, які мали право здійснювати оцінку до 1 серпня 2013 року). Така ситуація зумовлена тим, що Фонд державного майна України не мав достатнього часу для проведення навчання та сертифікації необхідної кількості оцінювачів. Наступним ризиком були можливі масові відмови нотаріусів у посвідченні угод. Щодня в Україні нотаріуси реєструють: нерухомого майна – 1 472 дій; земельних ділянок – 546 дій; свідоцтв на право на спадщину (у складі якої є нерухоме майно) – 1 736 дій. Отже, 161 оцінювач ніяким чином не в змозі задовольнити попит громадян України у разі укладення ними угод. Новий порядок передбачає право здійснювати оцінку впродовж 14 робочих днів (майже 3 тижні). Нові оцінювачі ще не застосовували нові правила оцінки на практиці, а тому громадяни України змушені будуть чекати інколи по 3 тижні для отримання звіту оцінювача. Це, безумовно, могло створити перешкоди для реалізації громадянами їх права власності на нерухоме майно. Раніше за одну оцінку громадяни сплачували приблизно від 200 грн. до 800 грн. Враховуючи обмежену кількість, а відтак фактичне монопольне становище нових оцінювачів, якою буде ціна на їх послуги достеменно не відомо. За попередньою інформацією, ціна буде мінімум у 3 рази дорожче. Крім того, громадяни, які замовили та оплатили проведену до 1 серпня 2013 року оцінку, змушені були замовити та оплатити її повторно. Отже, громадяни з 1 серпня 2013 року опинились у ситуації, коли вони фактично позбавлені можливості реалізувати своє конституційне право на розпорядження своєю власністю без додаткових матеріальних витрат та перешкод. Створення такої ситуації суперечило б засадам внутрішньої політики держави у питаннях зменшення витрат населення та покращення їх добробуту.

Держреєстратори зобов'язані вказувати населенню вичерпні підстави при відмові у реєстрації


О. Лукаш: Держреєстратори зобов'язані вказувати населенню вичерпні підстави при відмові у реєстрації 03.08.2013 | 12:19 ПРЕС-СЛУЖБА МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ

 Міністр юстиції України Олена Лукаш підписала Наказ щодо внесення змін до Наказу Мін’юсту «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», згідно з яким державний реєстратор зобов’язаний навести вичерпний перелік підстав, що стали причиною відмови ним в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. «Державний реєстратор повинен обов’язково повідомити вичерпні підстави відмови громадянину у реєстрації речових прав. Населення отримає інформацію про всі обставини відмови, що зменшить кількість повторних звернень до реєстраційних служб», - заявила Олена Лукаш. За її словами, таким чином буде покладено край свавіллю чиновників, які могли безпідставно відмовляти громадянам. Це дозволить заощадити кошти громадян, оскільки їм не потрібно буде під час кожного звернення до реєстраторів оплачувати свої послуги. Виключний перелік підстав для відмови у реєстрації визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Міністр юстиції попередила про персональну відповідальність державних реєстраторів щодо їх обов’язку зазначати вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації.

Cума розрахунків готівкою становить:.. Зміни в Законодавстві.


 

 Відповідно до Постанови Національного банку України від 06.06.2013 р. №210 з 01.09.2013 гранична сума розрахунків готівкою становить:
 - підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000(десяти тисяч) гривень;
 - фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень;
 - фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень.
Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

середа, 31 липня 2013 р.

Ринок нерухомості перейде на безготівкові розрахунки в гривні


Ринок нерухомості перейде на безготівкові розрахунки в гривні АГЕНТ.ua 31.07.2013 З 1 вересня 2013 фізичні особи при купівлі товарів на суму більше 150 тис. грн в торговій мережі або при розрахунках з іншими фізичними особами за нерухомість або автомобілі, які повинні бути оформлені нотаріально, можуть здійснювати розрахунок тільки в безготівковій формі шляхом переведення безготівкових грошей в банківській системі.   Всі розрахунки готівкою на суму більше 150 тис. грн не допускаються. При цьому за основу береться сума угоди: якщо вона перевищує 150 тис. грн, то не допускається поетапний розрахунок готівкою. Торговельні організації та нотаріуси нестимуть відповідальність перед податковою адміністрацією за дотримання безготівкових розрахунків. У разі невиконання вимоги проведення безготівкових розрахунків, якщо сума операції перевищує 150 тис. грн, податкова матиме право накладати штрафи на винуватців порушення. Це має змусити торгові організації та нотаріусів контролювати дотримання безготівкових розрахунків фізичними особами. Зокрема, нотаріусам буде заборонено оформляти договори купівлі-продажу нерухомості між фізичними особами, якщо немає виписки з банку, що підтверджує безготівкову форму оплати. При цьому нотаріуси можуть надавати послугу перерахування грошей між покупцем і продавцем нерухомості через свій депозитний рахунок. У цьому випадку нотаріус буде не тільки завіряти договір купівлі-продажу нерухомості, але також буде і гарантувати своєчасну і повну оплату за нерухомість між сторонами угоди. Це має підвищити надійність операцій з купівлі-продажу нерухомості на вторинному ринку і зменшити ризик несплати за продану нерухомість. Крім того, фізичні особи матимуть можливість самостійно здійснити розрахунки між собою, але тільки через банківські рахунки. При цьому можуть бути використані поточні або карткові рахунки фізичних осіб продавців і покупців нерухомості, а також інтернет-банкінг. Очікується, що банківський сектор розширить і спростить для фізичних осіб можливість здійснювати безготівкові розрахунки. Щодо можливого подорожчання вартості послуг при безготівкових розрахунках між фізичними особами варто пам'ятати, що якщо платежі здійснюються в безготівковій формі, то багато банків встановлюють мінімальні тарифи, і ці операції не варті і не коштуватимуть дорого. Як приклад - ВТБ Банк. Відкриття поточного рахунку фізичної особи коштує 40 грн. Перерахування безготівкової гривні з рахунку фізичної особи на рахунок іншої фізичної особи, який відкритий у ВТБ Банку, становить 0,5% від суми платежу, але не більше 300 грн, навіть якщо платіж буде мільярд гривень. Але це якщо рахунки фізосіб відкриті у ВТБ Банку. А якщо рахунок фізособи-продавця нерухомості відкритий в іншому банку, то в цьому випадку тариф теж буде 0,5%, але максимальна сума 500 грн, незалежно від суми платежу. Багато великі банки теж встановлюють невисокі тарифи на безготівкові операції. Вартість послуг може зрости, якщо фізична особа захоче безготівкові гроші перетворити на готівку. Якщо ж гроші будуть використані для безготівкових розрахунків і розміщення їх на банківський депозит, то комісія або буде невеликий, або взагалі буде відсутній.

x

неділя, 28 липня 2013 р.

Правовстановлюючий документ

Правовстановлюючий документ


http://uk.wikipedia.org/wiki/Правовстановлюючий_документ

Правовстан́овлюючий докум́ент — документ, який підтверджує права́ суб'єкта пра́ва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.



Види правовстановлюючих документів за законодавством України


Право власності посвідчується, зокрема, такими видами правовстановлюючих документів:

  • нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу,
  • нотаріально посвідченим договором пожертви,
  • нотаріально посвідченим договором довічного утримання (догляду),
  • нотаріально посвідченим договором ренти,
  • нотаріально посвідченим договором дарування,
  • нотаріально посвідченим договором міни,
  • спадковим договором;
  • свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів);
  • свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
  • свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;
  • свідоцтвом про право на спадщину;
  • свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
  • договором про поділ спадкового майна;
  • договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
  • договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
  • договором про виділення частки в натурі (поділ);
  • іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
  • рішенням суду;
  • договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.


Посилання
↑ п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами Укр.




Майно


http://uk.wikipedia.org/wiki/Майно

Майно — предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб'єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них[1].

Майно поділяється на рухоме і нерухоме, а також за іншими ознаками.

Право власності на майно окремих категорій посвідчується правовстановлюючими документами.



Посилання
↑ Стаття 190 Цивільного кодексу України


Див. також
Актив
Нерухомість
Власність
Володіння
Арешт майна
Річ (право)
Об'єкти правовідносин

.



Бюро технічної інвентаризації (БТІ)


http://uk.wikipedia.org/wiki/Бюро_технічної_інвентаризації

Бюро технічної інвентаризації (БТІ) — підприємство комунальної власності, яке здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (крім державної реєстрації прав власності на них), оцінку та облік нерухомості (крім земельних ділянок).



Київське Бюро технічної інвентаризації: Питання-відповіді

http://bti.com.ua/Default.aspx?tabid=101



Кадастр


http://uk.wikipedia.org/wiki/Кадастр

Када́стр (фр. Cadastre; рос. кадастр; англ. cadastre; нім. Kataster, Grundbuch n, Flurbuch n) — упорядкована інформаційна система про правове, природне, господарське, економічне та просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління.


Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).


Розрізняють
3D кадастр
родовищ корисних копалин,
земельного,
водного,
лісового господарства тощо.

Держа́вний Када́стр родови́щ кори́сних копа́лин містить відомості по кожному родовищу, тут дається характеристика кількості та якості запасів основних і спільно залеглих корисних копалин, гірничотехних, гідрогеологічних та інші умови розробки родовища і його геолого-економічна оцінка, а також відомості по кожному вияву корисних копалин. Дані державного кадастру родовищ корисних копалин служать основою для планування геологічних робіт, комплексного використання родовищ корисних копалин.

Земе́льний када́стр — система обліку кількості та якості земель, яка призначена для забезпечення державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян вірогідними й необхідними відомостями про природний, господарський стан і правовий режим земель із метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.


Деякі поняття, пов'язані з кадастром
Када́строва зо́на — сукупність (об'єднання) земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Када́стровий но́мер — унікальний номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Када́строві вишу́кування (англ. Cadastral survey) — геодезичні вишукування, що базуються на точному вимірюванні та маркуванні границь нерухомості, й таким чином пов’язані з правом власності та вартістю нерухомості.

Када́строві ка́рти (англ. Cadastral Maps) — графічне зображення юридичних описів земельних ділянок. Використовуються для оцінки нерухомого майна та оподаткування. Можуть включати інженерні коридори, обмеження, шляхи проїзду через приватні території та інші об’єкти, які виражають юридичні інтереси на землі. Джерелом інформації для кадастрових карт є топографічні кадастрові зйомки (вишукування).










Будівельна справа




http://uk.wikipedia.org/wiki/Будівництво

Будівни́цтво — спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.[1]

Будівництво — нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт будинків, споруд та інших об'єктів, технічне переоснащення підприємств.[2]

Будівництво — реконструкція, технічне переоснащення, капітальний ремонт (ремонт), модернізація, відновлення несучих конструкцій каркасів будівель і споруд.[3]

Будівництво — повний комплекс діяльності щодо спорудження АС.[4]

Будівництво — спорудження нових систем транспортування нафти та газу або будь-якої нової частини Міждержавної системи транспортування нафти та газу.[5]

Термін «будівництво» охоплює:[6]
будівельні роботи, серед них земляні роботи і спорудження, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чистка й пофарбування) та знесення усіх видів будинків чи будівель;
цивільне будівництво, куди входять земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт та знесення, наприклад, аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водних шляхів, гребель, захисних споруд на берегах річок і морів поблизу зон обвалів, автомобільних доріг і шосе, залізниць, мостів, тунелів, віадуків та об'єктів, пов'язаних з наданням послуг, таких як комунікації, дренаж, каналізація, водопостачання й енергопостачання;
монтаж та демонтаж будов і конструкцій з елементів заводського виробництва, а також виробництво збірних елементів на будівельному майданчику.

Будівництво — галузь матеріального виробництва, в якій створюються основні фонди виробничого і невиробничого призначення: готові до експлуатації будівлі, будівельні конструкції, споруди, їх комплекси. Розрізняють такі галузі будівництва:
Промислове будівництво
Транспортне будівництво
Житлово-цивільне будівництво

Існують такі види будівництва:
великопанельне житлове будівництво
збірно-монолітне каркасне житлове будівництво
цегляне житлове будівництво
дерев'яне житлове будівництво
панельно-каркасне житлове будівництво.




45.21.1. Будівництво будівель. КВЕД




http://pravoved.in.ua/section-kved/108-sec-f/874-452.html

45.21.1. Будівництво будівель.

Цей підклас включає:
- будівництво всіх типів будівель: житлових, адміністративних, промислових (цехів, заводів), торгових, транспортних підприємств, складів, закладів культури, освіти та будь-яких інших будівель, крім підприємств важкої (енергетика, гірничодобувна) промисловості
- будівництво індивідуальних будинків "під ключ"
- роботи з реконструкції, реставрації та ремонту будівель

Цей підклас не включає:
- будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості (див. 45.21.5)
- монтаж і встановлених збірних будівель (див. 45.21.7).






Основними операціями з нерухомістю

http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

Основними операціями з нерухомістю є:
  • Купівля-продаж
  • Дарування
  • Обмін
  • Приватизація
  • Відчуження
  • Будівництво (створення нової нерухомості)
  • Оренда


Оре́нда — наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.[1]

Оренда земельної ділянки — засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Суборенда
— угода про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду третій особі.




Ріелтор

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ріелтер

Ріелтер, Ріелтор (англ. Realtor) — посередник, агент, що здійснює діяльність на ринку нерухомості з метою отримання доходу (комісійних). Рієлтор — це фізична особа, яка виконує ріелторську діяльність на підставі ліцензії, якщо цього вимагає закон, працює в штаті ріелторської фірми на підставі трудового договору, договору підряду або договору доручення з нею як індивідуальний підприємець без створення юридичної особи, зареєстрований у встановленому законом порядку.

В Україні такими посередниками є: Агентства нерухомості, приватні особи ріелтери (часто називаються «приватні маклери»)

Часто пишуть "ріелтор" (транслітерована форма запозиченого слова), або "ріелтер" (транскрибована форма запозиченого слова) — так звучить і вимовляється англійське "Realtor", хоча два різновиди написання фактично співіснують поряд.


Ріелтер чи маклер?
Часто ріелтерів називають маклерами.

Маклер — посередник на біржі, ріелтер — теж посередник, але виключно на ринку нерухомості.


Історія виникнення
В Україні виникло в 1990-х роках з розпадом СРСР і початком формування ринкової економіки в Україні.

9 жовтня щороку відмічається день Ріелтера.

У США словом realtor мають право називаються лише члени Національної Асоціації Ріелторів (National Association of Realtors - скорочено NAR), а інші посередники на ринку нерухомості називаються "брокер нерухомості" (real estate broker).


Законодавче регулювання
На даний час не існує закону, яки й би регулював статус ріелтерської діяльності в Україні. Існує проект закону України «Про ріелтерську діяльність», декілька раз відхилений Верховною Радою України, носить виключно декларативний характер без конкретних «правил гри» на ринку нерухомості.


Нотаріус



http://uk.wikipedia.org/wiki/Нотаріус

Нотаріус - законодавчо уповноважена особа, в компетенцію якої входить вчинення нотаріальних дій, а не послуг, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності, складають Нотаріат України.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах, або займаються приватною нотаріальною діяльністю. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Ураховуючи значення нотаріальної діяльності в розбудові правової держави, сприянні громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України та Української нотаріальної палати установлено в Україні професійне свято - День нотаріату, яке відзначати щорічно 2 вересня.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.


Нотаріат в Україні

http://uk.wikipedia.org/wiki/Нотаріат_України

Нотаріа́т Украї́ни — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.

В Україні створено самоврядну професійну організацію нотаріусів – Нотаріальну палату України. Таке рішення одностайно було прийнято на Першому установчому з'їзді нотаріусів України, який відбувся 29 березня 2013 року в м.Києві. Під час З’їзду було затверджено Статут новоствореної організації, обрано її президента та сформовано склад керівних органів НПУ.

Офіційний сайт http://www.notarpalata.org.ua/



http://uk.wikipedia.org/wiki/Нотаріус_в_Україні

 Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Правовий статус нотаріуса

Права нотаріуса:
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;
одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;
складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Обов'язки нотаріуса:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;
сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;
дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;
надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;
постійно підвищувати свій професійний рівень;
виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Контроль за діяльністю приватного нотаріуса.
Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюють:
Міністерство юстиції України;
Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;
Головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Порядок проведення перевірки затверджується Міністерством юстиції України.


Окремі види нотаріальних дій за законодавством України

http://uk.wikipedia.org/wiki/Нотаріат_України

Усі нотаріальні дії можна поділити на посвідчення правочинів, юридично значимих фактів та всі інші.

Нотаріуси України вчиняють наступні нотаріальні дії:
Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна
Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування
Посвідчення довіреностей, припинення та скасування довіреностей
Засвідчення вірності копій документів і витягів з них, засвідчення справжності підписів на документах
Засвідчення вірності перекладу
Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
Видача свідоцтв про право на спадщину
Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя
Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)
Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися
Видача свідоцтва виконавцю заповіту
Накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації
Вчинення виконавчих написів
Вчинення протестів векселів
Вчинення морських протестів
Прийняття на зберігання документів
Передача заяв
Прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів
Видача дубліката документа.




Категорії ринку нерухомості

http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

Ринок нерухомості ділиться на первинний та вторинний.

Виділяються такі типи нерухомості:
житлова нерухомість
заміська нерухомість
комерційна нерухомість
ринок землі

Основними учасниками ринку нерухомості є:
Продавці — власники нерухомості, фізичні або юридичні особи
Покупці — фізичні або юридичні особи, які бажають придбати нерухомість
Нотаріуси — здійснють оформлення і реєстрацію правочинів з нерухомістю
Посередники — ріелтери (Агентства нерухомості) — надають посередницькі послуги при проведенні операцій з нерухомістю.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно

В Україні ведеться Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.


http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

http://uk.wikipedia.org/wiki/Державний_реєстр_речових_прав_на_нерухоме_майно
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно — єдина державна інформаційна система в Україні, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.[1]

Порядок ведення реєстру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»

Структура даних реєстру

Для всіх об'єктів вноситься:
підстава для внесення запису про нерухоме майно:
назва рішення;
дата формування рішення;
індексний номер рішення;
прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;
найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Додатково вноситься:

Щодо земельної ділянки:
дата державної реєстрації земельної ділянки;
найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки;
кадастровий номер земельної ділянки;
площа земельної ділянки;
цільове призначення земельної ділянки;

Коли на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано в установленому законодавством порядку, державний реєстратор додатково вносить відомості про реєстраційний номер такого об'єкта;

Щодо об'єкта нерухомого майна:
тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);
призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);
площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);
відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна
найменування та/або присвоєння літера,
загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю);
адреса об'єкта нерухомого майна;

У разі коли право власності на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт нерухомого майна, зареєстровано в установленому законодавством порядку, державний реєстратор додатково вносить відомості про реєстраційний номер такої земельної ділянки;

Щодо підприємства як єдиного майнового комплексу:
найменування підприємства;
місцезнаходження підприємства;
дата проведення державної реєстрації підприємства;
код згідно з ЄДРПОУ;
склад підприємства (перелік нерухомого майна, що входить до єдиного майнового комплексу (земельні ділянки, будівлі, споруди), із зазначенням їх реєстраційних номерів);

Щодо об'єкта незавершеного будівництва:
технічна характеристика об'єкта незавершеного будівництва;
місце розташування об'єкта незавершеного будівництва;
реєстраційний номер земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.


Стан наповнення реєстру

Станом на 14 червня 2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 1 591 199 заяв та запитів. При цьому, 1 039 049 заяв та запитів отримано державними реєстраторами, 552 150 – нотаріусами.

З загальної кількості розглянуто 1 520 792 заяв та запитів, що складає 96% від зареєстрованих, зокрема, державними реєстраторами – 979 864, нотаріусами – 540 928.

Задоволено 1 484 471 заяв та запитів, що становить 98% від кількості розглянутих, з яких державними реєстраторами – 943 786, нотаріусами – 540 685.

Лідерами за кількістю зареєстрованих заяв та запитів є Донецька область (150 697), Дніпропетровська (126 733), Київська (110 300) області та місто Київ (110 847).

Нотаріуси отримали право здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно з 1 січня 2013.

Примітки. 
Абзац третій частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
↑ «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Верховна Рада України.

Лізинг


Україна


http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

Лізинг (англ. Leasing) — вид інвестиційної діяльності з придбання майна і передачі його на підставі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізингоотримувачем.


http://uk.wikipedia.org/wiki/Лізинг

Лі́зинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

Оренда — це майновий найм.

Оренда підприємства — це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін і за певну плату, тобто підприємство виступає як товар.

Оренда майнового комплексу — це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:
мета оренди — задовольнити тимчасові потреби орендаря;
термін оренди визначається угодою.

  • Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;
  • майно є власністю орендодавця;
  • ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.
У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.
Лізинг має дві основні форми — прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100%-ве фінансування, придбання обладнання. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартість майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника. Також, градація на прямий та непрямий лізинг може відштовхуватись від умови в договорі лізингу про придбання предмета лізингу лізингодавцем, тайкий лізинг слід називати непрямим, в той час коли відсутня дана умова - прямий лізинг.
Угода лізингу укладається на наступних умовах:
термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;
сума платежу об'єднує в собі вартість основних фондів, проценти за кредит, комісійні платежі;
ризик, пов'язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лізингоотримувач;
основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).

Розрізняють два види лізингу:
  • фінансовий;
  • операційний.


Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання. Операційний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.

Рейтинг — короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбаня орендарем майна.

Хайринг — середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Після завершення терміну дії контракту орендар може:

  • повернути об'єкт лізингу орендодавцю;
  • укласти новий контракт на оренду;
  • викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.
Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача.

Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3 — 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.

Орендна плата (лізинговий внесок) — це плата за виробниче використання об'єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Окремо виділяють селенг — різновид лізингу, в якому лізингоодержувачем виступає селенг-компанія, що приймає у користування майно та окремі майнові права від громадян і господарчих суб'єктів за плату.


Чистий лізинг — це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Цей вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти Лізингу за договором лізингу.


Лізингодавець

http://uk.wikipedia.org/wiki/Лізингодавець

Лізингода́вець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська чи небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.


http://uk.wikipedia.org/wiki/Лізингоодержувач

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти Лізингу за договором лізингу.



Девелопмент


Девелопмент нерухомості

Девелопмент нерухомості, з погляду його матеріально-речовинного змісту, включає дві основні складові:
  • проведення будівельних або інших робіт над будівлям і землею;
  • зміна функціонального використання будівель або землі.



Оцінка нерухомості


http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

Оцінка нерухомості є найпоширенішим видом оціночної діяльності і включає визначення вартості об'єкта (юридичних прав на нього) для подальшої операції між продавцем і покупцем. Є безліч класифікацій діяльності на ринку нерухомості.

Види вартості, що використовуються при оцінці нерухомості

На етапі узгодження завдання на оцінку нерухомості й укладання договору Ви можете замовити оцінювачеві визначення одного або декількох видів вартості об'єкта: ринкової вартості — найвірогіднішої вартості об'єкта при його продажі на відкритому ринку; ліквідаційної вартості — вартості об'єкта у випадку, якщо об'єкт повинен бути відчужений у строк менше звичайного строку експозиції аналогічних об'єктів; інвестиційної вартості — вартості, обумовленої виходячи із прибутковості об'єкта; при заданих інвестиційних цілях. При здачі об'єкта в оренду оцінювач визначить обґрунтовану вартість орендної плати й допоможе скласти найефективніший бізнес-план комерційного використання об'єкта. Визначення різних видів вартості дасть Вам об'єктивну інформацію про реальну ціну об'єкта що, безсумнівно, буде корисно при прийнятті рішень, пов'язаних з комерційним використанням оцінюваного об'єкта й керуванням його ринковою вартістю. Сьогодні можна визначити різні види вартості. Але в ринкових умовах господарювання найпоширенішим видом вартості є ринкова вартість.

Оцінювач визначає один або ж декілька видів вартості об'єкта нерухомості:

  • ринкова вартість — найвірогідніша вартість при продажу об'єкта на відкритому ринку;
  • відновна вартість — сумарні витрати в поточних ринкових цінах на створення об'єкта, ідентичного оцінюваному;
  • ліквідаційна вартість — вартість об'єкта у тому випадку, коли об'єкт оцінки передбачається продати в строк менше звичайного терміну експозиції для аналогічних об'єктів;
  • інвестиційна вартість — вартість, яка визначається виходячи з потенційної прибутковості об'єкта за наявності додаткових умов продажу, інвестування і т. д.


Застосування оцінки вартості

Оцінку нерухомості в більшості випадків проводять при:

  • відчуженні;
  • здачі в оренду;
  • банківській заставі;
  • судових спорах;
  • внесенні до статутного фонду;
  • страхування будівлі;
  • визначенні бази оподаткування;
  • передачі в управління;
  • ухваленні будь-яких інших господарських рішень [6].


Оцінка об'єктів нерухомості може бути необхідна при:
операціях купівлі-продажі або здачі в оренду;
страхуванні об'єктів нерухомості;
кредитуванні під заставу об'єктів нерухомості;
внесенні об'єктів нерухомості як вклад в статутний капітал підприємств;
розробці інвестиційних проектів і залученні інвесторів;
ліквідації об'єктів нерухомості;
інших операціях, пов'язаних з реалізацією майнових прав на об'єкти нерухомості.

Перелік документів та інформації, необхідних для проведення оцінки вартості нерухомості

Якщо на стадіях 4-8 замовника, в основному, будуть цікавити результати, то в реалізації стадій 1-3 він повинний брати безпосередню участь. Оскільки дана публікація підготовлена, в основному, для замовників, далі ми докладно зупинимося на розкритті змісту перших стадій (1-3) і лише конспективно — на наступним (4-8). Постановка задачі (визначення проблеми) — досить відповідальна стадія, тому що від якісного виконання робіт на цій стадії залежить вибір адекватної методології оцінки, що і визначить у майбутньому її результати.
Правовстановлюючі документи
Документи БТІ на об'єкт
Технічні характеристики будинків і споруд із вказівкою року введення їх в експлуатацію, площі, будівельних об'ємів, конструкції будівель, інженерного забезпечення
Відомості про наявність обтяжень у об'єкта, включаючи обтяження заставою або борговими зобов'язаннями, наявністю орендарів, юридичних застережень, угод, контрактів, договорів, спеціальних податкових обкладань та інших обмежень з використання (якщо є)
Дані про фізичні границі об'єкта (копії геодезичного плану або карти з позначенням і описом місця розташування об'єкта)
Документи, що підтверджують право на земельну ділянку (власність, оренда й ін.)
Дані про споруди, що входять до складу об'єкта
Відомості про останні зроблені поліпшення
Дані про майно, що не є нерухомим, але підлягає оцінці в складі останнього.

Стадії оцінки нерухомості

Оцінка вартості нерухомості — складний трудомісткий творчий процес, що складається з декількох стадій і етапів:

  • Постановка задачі (визначення проблеми).
  • Попередній огляд об'єкта й укладання Договору на оцінку об'єкта.
  • Збір і аналіз даних.
  • Вибір методології оцінки.
  • Оцінка права користування або володіння земельною ділянкою.
  • Оцінка покращень (будинків, споруджень і т. д.) із застосуванням декількох підходів.
  • Узгодження результатів оцінки, отриманих за допомогою різних підходів.
  • Складання Звіту й Експертного висновку про оцінку і передача їхньому замовникові [3, с. 76].


Підходи до оцінки нерухомості

Міжнародні Стандарти Оцінки і Норми професійної діяльності оцінювача в Україні передбачають застосування при оцінці нерухомості трьох загальновизнаних у професійній оцінній практиці підходів: дохідного, витратного і порівняльного.

Основними методами дохідного підходу є: метод прямої капіталізації доходу і метод дисконтування грошового потоку. Метод прямої капіталізації де застосований у випадках, коли Експерт вважає, що прогнозований річний чистий операційний доход є постійним і не має чітко вираженої тенденції до зміни, а період його одержання обмежений у часі. Метод дисконтування грошового потоку (непрямої капіталізації) буде застосований у тих випадках, коли Експерт вважає, що прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки є не однаковими за величиною і непостійні протягом обраного періоду прогнозування. Методи дохідного підходу доцільно застосовувати при ринкових базах оцінки вартості об'єкта.

Витратний підхід базується на визначенні суми витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки на дату оцінки з подальшим її коректуванням на суму його зносу і знецінення. Основними методами витратного підходу є: метод відтворення і метод заміщення функціональним аналогом. Практично обидва методи цього підходу ідентичні і розрізняються лише процедурою визначення або валової вартості відтворення, або валової вартості заміщення об'єктом аналогом. Витратний підхід рекомендується застосовувати, коли заміщення об'єкта оцінки шляхом його відтворення фізично можливо й економічно доцільно, а також для оцінки спеціалізованих об'єктів, ринок купівлі-продажу яких відсутній.

Порівняльний підхід базується на порівняльному аналізі цін продажу об'єктів, подібних до об'єкта оцінки, і внесенні відповідних коректувань з метою обліку відмінностей між об'єктами аналогами й об'єктом оцінки, у результаті чого визначається вартість оцінюваного об'єкта.

Порівняльний підхід рекомендується для визначення вартості при наявності активного ринку даного виду об'єктів. Вибір підходів і методів є прерогативою оцінювачів. Міжнародні й українські нормативні документи з оцінки рекомендують застосовувати при оцінці конкретного об'єкта якнайбільше підходів і методів у кожнім підході, а при неможливості застосування того або іншого підходу і методу — давати чіткі пояснення таких обмежень. Замовник повинний знати ці положення і жадати від оцінювача їхнього строгого дотримання.

Формування ціни

Оцінка нерухомості є найпоширенішим видом оцінної діяльності і включає визначення вартості об'єкта (юридичних прав на нього) для подальшої операції між продавцем і покупцем. Є безліч класифікацій діяльності на ринку нерухомості.

Оцінка — складний процес, який вимагає високої кваліфікації оцінювача, розуміння принципів і методів оцінки, вільної орієнтації на ринку нерухомості, знання стану і тенденцій попиту і пропозицій на різних сегментах ринку, обумовлений наявністю великої кількості індивідуальних характеристик оцінюваного об'єкта, а також численних факторів, що впливають на оцінку нерухомості. Процес оцінки можна визначити як послідовність процедур, що використовуються для одержання оцінки. Процес звичайно завершується складанням звіту про оцінку, який і надає доказову силу оцінці вартості.


Ціна нерухомості є інтегральним показником. Вона є об'єктивною ринковою реальністю, що має багато складових, серед яких може бути і спекулятивна, і навіть психологічна складова.
Як правило залежить від таких факторів:

  • Тип об'єкта нерухомості
  • Розташування об'єкта нерухомості
  • Вартість будівництва аналогічних об'єктів
  • Загальний рівень цін, ринкова ситуація.

В першу чергу оцінка часто виконується для таких об'єктів, як квартири, кімнати, офісні приміщення і будівлі під офіси, приміські житлові будинки з земельними ділянками. Об'єкти нерухомості можуть входити в цілісні майнові комплекси підприємств та організацій, що суттєво відображається на їхній вартості.



Правове регулювання

Правове регулювання

                                                      http://uk.wikipedia.org/wiki/Феміда



http://uk.wikipedia.org/wiki/Нерухомість

На даний час немає конкретного закону або кодексу законів про нерухоме майно, і тому дана сфера відносин регулюється різними законами:
  • Цивільний кодекс України
  • Закон України «Про іпотеку»
  • Закон України «Про нотаріат»
  • Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їхніх обмежень»
  • Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»
  • Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Цивільний кодекс — систематизований законодавчий акт, що містить розміщені за певною системою норми цивільного права. При цьому може використовуватись як інституційна система, так і пандектна система.


Структура Цивільного кодексу.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Цивільний_кодекс_України


Побудований за пандектною системою Цивільний кодекс України складається з шести книг,розмежованих за сферою регулювання:

1. Книга перша. Загальні положення.
Розділ 1. Основні положення.
Розділ 2. Особи.
Розділ 3. Об'єкти цивільних прав.
Розділ 4. Правочини. Представництво.
Розділ 5. Строки та терміни. Позовна давність.

2. Книга друга. Особисті немайнові права фізичної особи.

3. Книга третя. Право власності та інші речові права.
Розділ 1. Право власності.
Розділ 2. Речові права на чуже майно.

4. Книга четверта. Право інтелектуальної власності

5. Книга п'ята. Зобов'язальне право.
Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання
Розділ 2. Загальні положення про договір.
Розділ 3. Окремі види зобов'язань.
Підрозділ 1 Договірні зобов'язання (Глава 54 - 77)
Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання (Глава 78 - 83)

6. Книга шоста. Спадкове право.


Іпотека

http://uk.wikipedia.org/wiki/Іпотека

Іпоте́ка (грец. ὑποθήκη — застава) — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Закон України «Про іпотеку», ухвалений у червні 2003 року, так визначає іпотеку: «Іпотека — вид забезпечення виконання зобов'язання позичальника перед кредитором заставою нерухомого майна, що полягає у праві кредитора (в разі невиконання боржником своїх зобов'язань) задовольнити свої грошові вимоги за рахунок вартості заставленого нерухомого майна».


Об'єкт іпотеки.

Кредит, отриманий під заставу нерухомого майна називається Іпотечним кредитом.

Іпотечне житлове кредитування охоплює надання довгострокових банківських кредитів на придбання, будівництво житлової нерухомості, а також на проведення ремонтних робіт чи на розвиток власного малого бізнесу, де заставою за таким кредитом є нерухоме майно.Відмінними рисами іпотеки є:

• по- перше, іпотека, як і всякий заставу, по суті, є способом забезпечення належного виконання іншого (основного) зобов'язання - позики або кредитного договору, договору оренди, підряду, відшкодування шкоди тощо;

• по-друге, предметом іпотеки завжди є нерухомість. До нерухомого майна належать земельні ділянки і все, що міцно з ними пов'язано: будівлі, споруди, багаторічні насадження і т. п.;

• по-третє, предмет іпотеки залишається у володінні боржника. Останній залишається власником, користувачем і фактичним власником цього майна;

• по-четверте, договір кредитора і боржника про встановлення іпотеки оформляється спеціальним документом - закладною, яка також підлягає державній реєстрації;

• по-п'яте, при значному перевищенні вартості застави над сумою виданого кредиту іпотека дає можливість отримати додаткові іпотечні позики під заставу того ж майна (друга, третя іпотека).





Оренда

htuk.wikipedia.org/wiki/Оренда

Оре́нда — наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.[1]

Оренда земельної ділянки — засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Оренда державного майна

Щорічно Законами України про Державний бюджет на поточний рік Фонд державного майна України визначається відповідальним за надходження до державного бюджету коштів від оренди державного майна.

За інформацією Міністерства фінансів України, в 2010 році планові надходження коштів до державного бюджету від оренди державного майна передбачені у сумі 650 млн грн.


Суборенда — угода про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду третій особі.



Словники ABBYY Lingvo (Uk-Uk)
http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-uk/Оренда
оренда
Розгорнути статтю | Explanatory (Uk-Uk)



1) Наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.

2) Плата за таке користування.

3) іст. Шинок, корчма.


Список найвищих будинків світу



Список найвищих будинків світу — перелік найвищих збудованих будинків світу.


Список не включає в себе спостережні вежі, радіомачти, димові труби та подібні об'єкти. Висота будинку вираховується від основи будинку до найвищих архітектурних, або невід’ємних структурних елементів будинку.

На сьогоднішній день найвищим будинком світу є Бурдж Халіфа в Дубаях, його висота становить 828 метрі.



Критерії вимірювання висоти.



Некомерційна міжнародна організація «Рада з висотних будівель та міського середовища», заснована в 1969 році, встановлює стандарти за котрими вимірюється висота будинків.

До середини 90-х років XX століття ранжування висотних споруд грунтувалося на архітектурній висоті будівлі, тобто висоті від рівня тротуару біля головного входу до верху конструктивних елементів будівлі - вежі або шпиля, але не антени, щогли або флагштока.

В 1996 році, в якості відповіді на суперечку стосовно того Вежі Петронас чи Вілліс Тауер вище, Рада розширила критерії.

В даний час Рада виділяє три категорії[3]:
Архітектурна висота будівлі (рівень шпиля) - висота від рівня тротуару до кінцівки конструктивних елементів будинку (включаючи вежі та шпилі, але виключаючи антени, щогли і флагштоки).
Загальна висота (висота до рівня верху шпиля / антени) - висота від рівня тротуару до архітектурної вершини споруди (включаючи вежі, шпилі, антени, щогли, флагштоки тощо).
Висота останнього зайнятого (доступного) поверху - висота від рівня тротуару до рівня останнього поверху.


Перелік 10 найвищих будинків світу за загальною висотою.


Назва/ Місто/ Країна/ Висота (м)/ Поверхів/ Рік

1 Бурдж Халіфа Дубаї ОАЕ 828/ 1602010
2 Вілліс Тауер Чикаго США 527/ 110/ 1973
3 Тайбей 101 Тайбей Тайвань 508/ 101/ 2004
4 Шанхайський всесвітній фінансовий центр Шанхай КНР 494/ 101/ 2008
5 Міжнародний Торговий Центр Гонконг Гонконг 484/ 118/ 2010
6 Джон Генкок Центр Чикаго США 457/ 100/ 1969
7= Вежа Петронас 1 Куала-Лумпур Малайзія 452/ 88/ 1998
7= Вежа Петронас 2 Куала-Лумпур Малайзія 452/ 88/ 1998
9 Фінансовий Центр Нанкін Грінленд Нанкін КНР 450/ 89/ 2009
10 Емпайр-Стейт-Білдінг Нью-Йорк США 443/ 102/ 1931
Перелік 10 найвищих будинків світу за висотою останнього поверху.

Назва Місто Країна Висота (м) Поверхів Рік

1 Бурдж Халіфа Дубаї ОАЕ 620/ 160/ 2010
2 Міжнародний Торговий Центр Гонконг Гонконг 476/ 118/ 2010
3 Шанхайський всесвітній фінансовий центр Шанхай КНР 474/ 101/ 2008
4 Тайбей 101 Тайбей Тайвань 438/ 101/ 2004
5 Вілліс Тауер Чикаго США 413/ 110/ 1973
6 Міжнародний Фінансовий Центр Гонконг Гонконг 388/ 88/ 2003
7= Вежа Петронас 1 Куала-Лумпур Малайзія 375/ 88/ 1998
7= Вежа Петронас 2 Куала-Лумпур Малайзія 375/ 88/ 1998
9 Емпайр-Стейт-Білдінг Нью-Йорк США 373/ 102/ 1931
10 Джин Мао Шанхай КНР 348/ 88/ 1998


Як винайшли офіс

BBC Україна
24.07.2013


Багато хто думає, що офісна робота - сучасне явище, але насправді вона існує вже досить давно, розповідає Люсі Келлавей.
   
Найвищою будівлею середньовічного Лондона був Собор Святого Павла. Але тепер він губиться серед інших будівель - офісів.

Хмарочоси Шарді, Кенері-Уорф, Натвест Тауер - офіси безроздільно панують в пейзажі міста.

Археологам майбутнього неважко буде здогадатися, що було центром нашого життя. Єгиптяни залишили після себе піраміди, римляни - акведуки, вікторіанці - залізницю. А ми - ящики зі сталі та скла, заставлені столами, маркерним дошками і кулерами.

Саме в офісах ми проводимо більшу частину свого життя. Це наш дім. З колегами і керівництвом ми спілкуємося більше, ніж з сім'єю.

Люди люблять поговорити про те, як це погано. Навіть прислів'я існує: "Ніхто перед смертю ще не пошкодував, що провів в офісі занадто мало часу".

Хоча це не зовсім так: шоумен Ф.Т. Барнум, який організував цирк свого імені, вмираючи, хотів опинитися в офісі. Останніми його словами були: "Як продавалися сьогодні квитки на Медісон-сквер-гарден"?.

Зрештою, робота в офісі робить наше життя структурованої, надає їй мету і, в кінцевому підсумку, зміст.


Але зайдіть в будь-який офіс, і ви мимоволі задумаєтеся: що роблять всі ці люди?
Лондонський пейзаж, в якому домінують офісні вежі
Вчитель - вчить, будівельник - будує. А мрії, амбіції і нудьга людей, що працюють з паперами, не настільки очевидні.
За останні двісті років офіс змінив суспільство.

Він зробив нас середнім класом. Дозволив мільйонам жінок перейти з кухонь в зал засідань, правда, через проміжний пункт - друковані бюро. Він також підняв стандарти освіти, завдяки йому з'явилося багато нових технологій.

Але історія офісу нам не відома. Ми просто вживаємо цей спосіб організації праці як даність. Всі ці атестації в кінці року, презентації в PowerPoint на нескінченних нарадах, "відкритий простір", де доводиться слухати, як колега говорить з сантехніком.

Але чому офіс такий, який він є? І як ми сюди потрапили?

Мені здається, що офіс сьогодні переживає кризу. Незрозуміло, чи потрібен він взагалі, якщо можна працювати з дому чи з Starbucks.
Лондонська кав'ярня XVIII століття
Люди скаржаться, що робота висмоктує з них всі сили. Але все пізнається в порівнянні, тому щоб оцінити сьогодення, треба поглянути на минуле.

У Британській бібліотеці, яка зараз теж нагадує офіс з її безкоштовним Wi-Fi, кава і зручними стільцями, висить портрет однієї людини. Більшість відвідувачів не знає, чий він.
А це - Чарльз Лем, письменник і клерк, який залишив одне з кращих описів офісного життя кінця XVIII століття. Читаючи його твори, постійно дивуєшся, як мало з тих пір змінилося:
"Тридцять років служив я філістимлянам, і моя шия так і не звикла до цього ярма Ви не знаєте, як виснажує сидіння в чотирьох стінах -. Без перепочинку, день у день".


Але що таке офіс? Про нього слід думати як про місце, де виконується робота. Тобто, це може бути як хмарочос, так і ваш смартфон.
 
Есеїст і письменник, один Колриджа і Вордсворта. Найвідоміші твори - "Казки з Шекспіра" (переклади п'єс для дітей) і "Есе Елай".
Домігся звільнення своєї психічно хворої сестри Марії з в'язниці, куди її посадили за вбивство матері. Дбав про сестру до кінця життя.


А також кафе або приватне приміщення - і саме в цих двох місцях працювали більшість лондонських клерків XVIII століття.

Власники звичайно жили над своїми магазинами разом з найманими працівниками. Тому до них ставилися майже як до прислуги. Плюсом цього було те, що людям не треба було добиратися на роботу. Мінусом - з неї не можна було нікуди вирватися.

Банкіри Берінга жили і працювали на вулиці Мінсінг-лейн, за рогом, на Сент-Свізін-лейн пізніше жили Ротшильди. А трохи вище, на Ліденголл-стріт, стояло одне з перших будівель чисто офісного призначення.

Це штаб-квартира Ост-Індської компанії, побудована в 1729 році.

"Ост-Індська компанія дуже важлива для історії офісу, оскільки вона мала складну, розгалужену бюрократичну структуру, - каже історик Гьюв Боуен з Університету Суонсі -. Цю фірму заснували в 1600 році для торгівлі з далекими землями -. Азією З часом компанія розрослася в цілу імперію. Контора Ост-Індської компанії управляла тим, що відбувалося за тисячі кілометрів від неї. Це вимагало розвиненого бюрократичного апарату ".


Саме в головний офіс Ост-Індської компанії прийшов працювати в 1792 році 17-річний Чарльз Лем.
Штаб-квартира Ост-Індської компанії, де працював Чарльз Лем

Для того щоб управляти торгової імперією на відстані, потрібно було море паперів. Причому вони не прилітали на поштову скриньку миттєво, як у наш час: листи з Індії пливли до Британії від п'яти до восьми місяців.

Але коли пошта все ж прибувала, працівники були дуже зайняті. Пан Лем писав: «У п'ятницю я прийшов у контору в 10 ранку і пішов в 11 вечора (але відніміть від цього 2:00 на обід)".
Багато чого з часів Чарльза Лема зовсім не змінилися. Наприклад, звичка давати працівникам певні пільги - тільки для того, щоб забрати їх, як тільки справи підуть гірше.

У 1817 році новим працівникам перестали виплачувати відпускні у розмірі 10 фунтів на рік, субота перетворилася на повноцінний робочий день, а тодішній еквівалент новорічного корпоративу, "черепаховий бенкет", скасували.

Пан Лем скаржився на ці зміни в листі колезі Джону Чемберсу, який не ходив на роботу, оскільки захворів на цингу.

"Комітет скасував всі свята - нехай диявол, який також працює без вихідних, пошле їх за це гарувати в пекельні майстерні», - писав він.

Що стосується дрібних змін, то Лема і його колег змусили кожні п'ятнадцять хвилин реєструватися в журналі, щоб засвідчити свою присутність в офісі.
"Це дуже розлютило Додвелла, мого колегу, тому що він повинен був по шість-сім разів відриватися від своєї улюбленої газети», - додає він.

"Лем дружелюбно висловлюється про колег, - розповідає Боуен -. Вони жартували і розігрували один одного, одним словом - вели насичену соціальне життя».

Але хоча дотепники в Ост-Індської конторі жилося непогано, для деяких це місце було вкрай невтішним. У компанії були випадки самогубств, наприклад, в 1790-і роки викинувся з вікна Річард Берфорд.


Також є свідчення, що багато працівників переживали серйозний стрес - у ті роки його описували як божевілля.



Офіс - покинувши його, назад вже не повернешся

Не тільки творчі люди, як Лем, були й інші - отакі канцелярські роботи, - говорить Боуен - .. Їх життя, напевно, була жахливою 40 років день у день ходити на обридлу роботу, переписувати листи і рахунки, чекати смерті колег - тому що це єдиний спосіб просунутися по службі ".

У 50 років пан Лем вийшов на пенсію, яка склала дві третини його зарплати. Такі зміни в житті далися йому нелегко.

"Перший день або два я був пригнічений Тинявся туди-сюди і думав, що повинен бути щасливий, але чомусь не був, -. Писав він -. Я був як той в'язень Бастилії, який вийшов на свободу після 40 років в'язниці".

Пізніше Чарльз Лем зайшов у гості до колишніх колег і описав цю поширену помилку: .. "Ми провернули кілька старих розіграшів, але емоції були вже не ті Мій стіл і гачок, на який я вішав капелюх, були зайняті іншим Я знав, що так буде , але все одно засмутився ".

Це одвічна наша проблема. Ми мріємо втекти з офісу, але влада його так сильна, що зробивши це, ми виявляємо, що залишили в ньому частинку себе.