ПДВ і податок на прибуток

http://consultant.parus.ua/_d.asp?r=0062P09c93d5df3c56dcfa6461320e0435cfb


ПДВ і податок на прибуток

Оподаткування послуг з навчання

ПИТАННЯ: 1. Інститути підвищення кваліфікації та технічні школи є бюджетними організаціями. Основний вид діяльності - підвищення кваліфікації, перепідготовка і навчання кадрів. Чи звільняється від ПДВ та податку на прибуток навчання платних груп?

2. Відповідно до наказу вищестоящої організації безкоштовно передаються (з балансу на баланс) основні фонди однієї юридичної особи іншій. Чи оподатковується податком ця передача?

3. Таким чином, з вищезазначеного випливає, що безкоштовна передача товарів є оподатковуваною операцією. Виникає питання: чи є основні фонди товаром?

4. Чи оподатковується ПДВ плата за договором оперативної оренди?

5. Чи зменшується сума податкових зобов'язань з оплати податку на прибуток на суму амортизаційних відрахувань по об'єктах невиробничого призначення?

6. Чи виписується податкова накладна фізичним особам при розрахунку з ними товарно-матеріальними цінностями?

7. Чи платять ПДВ громадські організації?

ВІДПОВІДЬ: 1. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп.7.11.5 ст.7) передбачено звільнення від оподаткування доходів неприбуткових організацій (юридичних осіб, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами чинних законів (абз. "Г" пп .7.1.1 ст.7 Закону)).

З тексту питання важко однозначно визначити статус інституту підвищення кваліфікації. Однак, якщо він створений як неприбуткова організація, діє на підставі Закону України "Про освіту" і його діяльність не спрямована на отримання прибутку - доходи у вигляді коштів або майна, які надходять такої неприбуткової організації від здійснення основної діяльності, звільняються від оподаткування податком на прибуток .

У зв'язку з вищевказаним доходи навчального закладу від надання додаткових платних послуг за основним видом діяльності (тобто підготовці, перепідготовці кадрів і підвищенню кваліфікації) звільняються від податку на прибуток.

Платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200 грн.). Дане положення встановлено п.2.1 ст.2 Закону України від 03.04.97 "Про податок на додану вартість".

Згідно пп.5.1.3 ст.5 цього Закону звільнені від оподаткування ПДВ послуги з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг.

Постановою КМ України від 21.01.98 N 61 затверджено Перелік послуг, звільнених від ПДВ. Наведемо його повністю.

Отже, від ПДВ звільняються:

"1) навчання іноземних і вітчизняних студентів у вищих навчальних закладах понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому (на умовах договору або контракту з фізичними та юридичними особами);

2) отримання другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста;

3) підготовка робітників різних професій понад державне замовлення;

4) навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

5) повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;

6) прийом кандидатських іспитів;

7) довузівська підготовка;

8) курси, гуртки, факультативи, групи з вивченням іноземних мов, комп'ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оформлення приміщень, агротехніки, зоотехніки ".

Всі інші види послуг за освітою, які не увійшли до даний Перелік, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

2. Спочатку розберемося з ПДВ. Об'єктом оподаткування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР, зі всіма змінами та доповненнями (далі - Закон "Про ПДВ" .- Прим.авт.), Є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1.1 статті 3 Закону "Про ПДВ"). Під продажем, згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону "Про ПДВ", слід розуміти і безкоштовне надання (передачу) товарів.

3. Взаконах "Про ПДВ" терміни "товари" та "основні фонди" розуміються у значенні положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р N 283/97-ВР з усіма змінами та доповненнями (далі - Закон "Про прибуток ". - Прим. авт.). Дане положення встановлено пунктом 1.11 статті 1 Закону "Про ПДВ".

З визначення основних фондів (пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону "Про прибуток") випливає, що основні фонди - це матеріальні цінності, які використовуються в діяльності підприємств, організацій протягом періоду, що перевищує один рік, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з моральним і фізичним зносом. Пункт 1.6 Закону "Про прибуток" визначає матеріальні та нематеріальні активи як товари.

Висновок: Таким чином, вартість безоплатно переданих основних фондів, будучи операцією з продажу товарів (пп. 3.1.1 статті 3 Закону "Про ПДВ") у підприємства, що здійснює безкоштовну передачу, є об'єктом оподаткування ПДВ. Тобто у передавального підприємства виникає податкове зобов'язання.

Тепер - про податок на прибуток.

У особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який отримує безкоштовно товари (у нашому випадку - основні засоби), вся вартість основних фондів включається до валового доходу в тому звітному періоді, коли вони надійшли (підпункт 4.1.6 статті 4 Закону "Про прибуток"). Виняток становлять лише неприбуткові установи та організації, приналежність до яких встановлена пп.7.11.1 п.7.11 ст.7 Закону "Про прибуток".

Так от, у неприбуткових організацій, згідно з положеннями пп.7.11.2-7.11.7 ст.7 Закону "Про прибуток", вартість коштів або майна, отриманих безкоштовно, не підлягає оподаткуванню.

Крім цього, Законом "Про прибуток" (пп.4.2.15 п.4.2 ст.4) передбачений ще один випадок безкоштовної передачі основних фондів, яка не обкладається податком на прибуток. До таких належать основні фонди, безоплатно отримані спеціалізованими експлуатуючими підприємствами, підприємствами комунальної власності і за рішенням органів центральної виконавчої влади. Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється КМ України. На сьогодні даного порядку ще немає. Таким чином, безкоштовно отримані спеціалізованими експлуатуючими підприємствами, підприємствами комунальної власності і за рішенням органів центральної виконавчої влади основні фонди можуть бути включені до складу валових доходів.

4. Відповідно до пп.3.1.1 ст.З Закону України від 03.04.97 "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу). Отже, плата за договором оперативної оренди обкладаються ПДВ і включає в себе зазначений податок.

5. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп.8.1.4 ст.8) встановлено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Як видно, законодавством не передбачено нарахування амортизації на невиробничі фонди. Природно, оподатковуваний прибуток підприємства, яка покриває витрати на придбання, ремонт і реконструкцію невиробничих фондів за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, ніяк не може бути зменшена на суму даних витрат.

6. Пунктом 7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом.

Згідно п.8 Порядку заповнення податкової накладної (затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 N 165, зареєстрований в Мін'юсті України 23.06.97 за N 233/2037) у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник ПДВ , за винятком продажу за готівку кінцевому споживачеві, продавець складає податкову накладну. Усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Таким чином, при розрахунку з фізичними особами товарно-матеріальними цінностями (тобто при продажу товару платнику податків в обмін на його якісь роботи, послуги тощо) продавець товару виписує податкову накладну в двох примірниках. При цьому в рядках "Індивідуальний податковий номер покупця" та "Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість" робиться позначка "X".

Обидва примірники податкових накладних зберігаються у продавця товару.

7. Насамперед визначимо, хто є платником податку на додану вартість. Згідно з пунктами 2.1-2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР, зі всіма змінами та доповненнями (далі - Закон "Про ПДВ". - Прим.авт.), платником податку є:

- Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або приймає від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України;

- Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону "Про ПДВ");

- Ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону "Про ПДВ");

- Вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону "Про ПДВ").

Тепер визначимося з терміном "продаж товарів", який Закон "Про ПДВ" визначає так: "продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів "(виділено нами. - Прим. авт.).

Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

До терміну "продаж товарів" відноситься також поняття "продаж послуг", яке визначається як будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права користування чи розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт) (виділено нами. - Прим. авт.). Продаж послуг (результатів робіт) включає, зокрема, надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продажу, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, особа, в тому числі громадська організація, яка відповідно до норм Закону "Про ПДВ" здійснює оподатковувані цим податком операції (наприклад, з продажу товарів) і відноситься до категорії осіб - платників податків, встановлених вищезазначеними пунктами 2.1-2.3 статті 2 Закону "Про ПДВ", повинно сплачувати ПДВ до бюджету.

Однак Закон "Про ПДВ" передбачає ряд пільг з податку на додану вартість (пп. 5.2.1 Закону "Про ПДВ"). Звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, і майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, яка відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Перелік всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на підприємства яких поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України. Підприємство, яке підпадає під дію цього підпункту, реєструється в податковому органі в порядку, передбаченому для платників податків, і отримує право виписки податкової накладної без нарахування податку на додану вартість.

Підпункт 5.1.14 Закону "Про ПДВ" звільняє також від оподаткування операції з надання культових послуг та продажу предметів культового призначення релігійними організаціями за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Крім зазначених пільг, Законом "Про ПДВ" встановлено інші пільги та визначено операції, звільнені від оподаткування (пункти 5.1-5.6 статті 5 Закону "Про ПДВ").

Проте звільнення від сплати ПДВ відноситься до видів операцій, а не до підприємств, установам, організаціям, які ці операції здійснюють.

Режим оподаткування

платники ПДВ

З усіх податків ПДВ для перевіряючих є найважливішим. ПДВ дає найбільшу суму бюджетних надходжень, тому й контролюється з особливою ретельністю.

ПДВ люблять не тільки податківці, ПДВ люблять і ті підприємці, які навчилися отримувати з бюджету суми так званого невідшкодованого зобов'язаннями податкового кредиту (ПК). Ті ж, хто отримувати бюджетне відшкодування не вміє, ПДВ, м'яко кажучи, "недолюблюють" і часто обзивають "криміналізованим податком".

Таке ставлення до цього податку призводить до того, що порядок його нарахування, обліку, сплати та відшкодування змінюється дуже часто. Останні зміни, внесені до Закону про ПДВ * Законом № 2505 ** та Законом № 2642 ***, який на момент виходу номера "ЕА" підписаний Президентом України, але не опублікований, усунули деякі суперечності, привнесені Законом № 2505, настільки радикальні, що редакція прийняла рішення замість аналізу окремих змін провести повний (фундаментальний) аналіз усього Закону та опублікувати не одну статтю, а цілу серію статей.

Сьогодні ми починаємо ці публікації з аналізу поняття "платники податку".

Платником ПДВ, згідно п.1.3 ст.1 Закону про ПДВ, є "особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України".

Поняття "особи"

До набрання чинності змін, запроваджених Законом № 2505, до "особам" для цілей оподаткування ПДВ, згідно п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, належали:

- "Суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

- Інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;

- Фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України ".

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), згідно ст.42 Господарського кодексу (ГК) України, є суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суб'єктами господарювання, відповідно до п.2 ст.55 ГК України, є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці:

Юридичні особи створюються шляхом об'єднання майна фізичних та / або юридичних осіб (ст.81 ЦК України).

Юридичні особи діють на основі права власності, права господарського відання або оперативного управління (п.4 ст.55 ГК України). Юридична особа вважається створеною з моменту його державної реєстрації (п.4 ст.87 ЦК України).

Фізична особа стає суб'єктом підприємницької діяльності тільки після відповідної реєстрації. Стаття 50 ЦК України встановлює, що право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, крім того, право на здійснення підприємницької діяльності має також неповнолітня особа відповідно до ч. 3 ст.35 ЦК України. У цьому випадку неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності.

Як випливає зі змісту ст. 35 ЦК України, підприємництвом може займатися особа, яка досягла 16 років і має відповідну згоду батьків (усиновлювачів). Така особа, як було зазначено, набуває повної цивільної дієздатності з моменту його державної реєстрації як підприємця.

Слід зазначити, що відповідно до Закону про податок з доходів фізичних осіб **** будь-який іноземний громадянин чи особа без громадянства, яка здійснює підприємницьку діяльність в Україні, є резидентом України.

Як бачимо, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (приватний підприємець), включено в зістарити "осіб" двічі - перший абзацом, так як воно (фізична особа) є суб'єктом підприємницької діяльності нарівні з юридичними особами (підприємствами, господарськими товариствами), і третім абзацом , в якому ця особа згадано прямо.

А ось фізична особа, яка не є суб'єктом предйрінімательской діяльності, є "обличчям" для цілей оподаткування ПДВ і, отже, може претендувати на високе звання платника ПДВ тільки у випадку, якщо він ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У зв'язку з доповненнями, внесеними Законом № 2505 в п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, з 31.03.2005 р коло платників ПДВ доповнений, в нього включені:

- Представництва нерезидента, що не мають статусу юридичної особи;

- Групи осіб, які уклали договір про спільну діяльність; такі групи осіб уповноважують одне з них вести окремий облік господарського результату від спільної діяльності, отідель-ний від результату господарської діяльності цієї особи та інших осіб.

представництва нерезидента

Представництвом, відповідно до ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Можна виділити наступні ознаки представництв:

- Відособленість; підрозділ юридичної особи;

- Розташування поза місцем знаходження юридичної особи;

- Здійснення представництва та захисту інтересів юридичної особи.

Для цілей оподаткування під нерезидентами розуміють юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави (п.1.16. Ст .1 Закону про оподаткування прибутку *****).

Таким чином, включення Законом № 2505 до складу "осіб" представництв нерезидента нічого по суті справи не змінило.

Слід зазначити, що представництва нерезидентів на відміну від представництва резидентів, підлягають державній реєстрації згідно зі ст. 5 Закону про ЗЕД ******. Таку реєстрацію здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

- Заяву з проханням про реєстрацію представництва в довільній формі;

- Виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

- Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;

- Довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену за законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Всі ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і офіційно легалізовані в консульських установах України.

Згідно з Постановою № 631 ******* за реєстрацію представництв нерезидентів справляється плата в розмірі $ 2500.

спільна діяльність

Договірні відносини про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст.1130 ЦК України).

Учасники договору про спільну діяльність виробляють внески або грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові або інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасники договору про спільну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Згідно п. 1.2 ст.1 Закону про ПДВ "для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності".

Облік результатів спільної діяльності, як було вже зазначено вище, ведеться уповноваженим на це сторонами договору платником податку окремо від обліку господарських результатів такого платника податку та інших осіб.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Таким чином, особа, уповноважена вести облік результатів спільної діяльності, може мати два свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону про ПДВ платниками ПДВ стають "обличчя":

а) підлягають обов'язковій реєстрації;

б) добровільно зареєструвалися як платники ПДВ;

в) імпортують товари (супутні послуги).

Особи, які підлягають обов'язковій реєстрації

Згідно п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ у редакції Закону № 2505 обов'язковій реєстрації платниками ПДВ підлягають особи:

- Якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість); до набрання чинності Законом № 2642 ця норма містила наробила багато шуму застереження: "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством";

- Особа, уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

- Особа, яка здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної пп. 2.3.1 п. 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Законом № 2642 ця обмовка виключена. Схоже, законодавці схаменулися

Загальні правила обов'язкової реєстрації

Введений Законом № 2505 порядок обов'язкової реєстрації платників ПДВ відрізняється від порядку, що діяв до 31 березня 2005:

- По-перше, сумою обсягу операцій, яка підвищена з 3600 НМД ******** (61200 грн.) До 300000 грн .;

- По-друге, тим, що особа підлягає обов'язковій реєстрації платником податку "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством".

Крім того, за змістом п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ, особи, які здійснюють продаж товарів (послуг) за готівку, тепер реєструються як платники ПДВ у загальному порядку, тобто після досягнення 300-тисячної обороту за 12 міс. (нагадаємо, що, згідно діяла до 01.04.2005 р редакції п.2.3 Закону про ПДВ, платниками податку були особи, які здійснюють "на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством ". Але вийти з числа платників ПДВ ці суб'єкти зможуть тільки з 1 січня 2006 року. Зате" нові "суб'єкти, що здійснюють розрахунок за готівкові кошти, будуть реєструватися як платники ПДВ тільки при досягненні 300 -тисячною кордону.

Як розраховується обсяг операцій,
підлягають оподаткуванню

При розрахунку трьохсоттисячних межі необхідно враховувати тільки операції, що є, згідно зі ст.3 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування, тобто операції з поставки товарів (послуг) на митній території України, операції з ввезення (імпортування) і вивезення (експорту), які "підлягають оподаткуванню". Отже, операції, які відповідно до п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування та операції, які відповідно до ст.5 цього Закону звільнені від оподаткування, в розрахунок прийматися не повинні. Однак у листі ДПАУ від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 стверджується, що звільнені від податку операції повинні враховуватися при розрахунку трьохсоттисячна межі.

Обсяг операцій з поставки товарів (послуг) у осіб, які не є платниками ПДВ, природно, не включає суму ПДВ. Містяться в тексті пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ вимоги про виключення ПДВ при розрахунку трьохсоттисячна межі відносяться до анулювання реєстрації осіб, які є платниками ПДВ.

Іноді висловлюється точка зору, що юридичні особи - платники єдиного податку за ставкою 10% можуть при розрахунку суми операцій виключати з фактичного обсягу авансів і доходів від продажів суму "умовного ПДВ", тобто 1/6 об'єму, виходячи з того, що, згідно указом № 727 *********, єдиний податок включає в себе.

З якої дати рахувати 12 місяців

Закон не встановив правил обчислення 12 місяців стосовно дати вступу його (Закону) в силу. Виходячи з норм ст.57 Конституції України, яка встановлює право кожного знати свої права та обов'язки, які повинні бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом і ст.94 Конституції, згідно з якою закон набирає чинності не раніше дня опублікування, слід визнати, що 12-місячний період потрібно обчислювати починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому закон набув чинності, тобто з 1 квітня 2005 року.

Однак у листі від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 ДПАУ стверджує, що обсяг оподатковуваних операцій для цілей пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону слід обчислювати за 12 місяців, що передують даті набрання чинності законом , а для осіб, які не досягли на дату набрання чинності Законом № 2505 встановленого обсягу оподатковуваних операцій, такий обсяг перераховується в тому ж порядку в кожному звітному періоді з метою визначення необхідності подання заяви для реєстрації платником ПДВ.

Виходячи з цієї позиції податкові органи на місцях вимагали в квітні від платників єдиного податку як юридичних, так і фізичних осіб реєстрації як платників ПДВ. Правда, щодо платників єдиного податку ДПАУ 19.04.2005 р пом'якшила свою позицію. Телеграмою від 19.04.2005 р № 7538/7 / 15-2417 ДПАУ повідомила регіональні ДПА про те, що фінансові стягнення при здійсненні реєстрації платників єдиного податку платниками ПДВ не застосовуватимуться до дати видання податкового роз'яснення щодо застосування положень ст. 9 Закону про ПДВ.

http://consultant.parus.ua/_d.asp?r=02SHKf44e3cc21be7957d38bddd7ef481d56e

Що таке "режим оподаткування"

Обмовка "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа" до її виключення з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ Законом № 2642 створила багато проблем.

Багато підприємців і фахівці сприйняли термін "режим оподаткування" як синонім терміну "система оподаткування" і прийшли до висновку, що суб'єкти малого бізнесу, які застосовують спрощений-нуюсістемуналогообложенія, в просторіччі "єдинники", так само, як і інші, мають реєструватися як платники ПДВ . На жаль, такої ж точки зору дотримувалася ДПАУ. У листі від 30.04.2005г. № 8533/7 / 15-2417 стверджувалося, що норма пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ "стосується і суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (це - фізичні особи-неплатники ПДВ та юридичні особи, які сплачують єдиний податок за ставкою 10%), оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності є одним з режимів оподаткування (згідно з Указом № 727 у суб'єктів спрощеної системи, за винятком сплачують єдиний податок за ставкою 6%, ПДВ включається в єдиний податок) ".

Чому "система оподаткування" є одним з "режимів оподаткування", в листі, ДПАУ не пояснюється, так як знайти якісь серйозні аргументи на користь цього неможливо. Очевидно, що готували текст пп.2.3.1 дійсно так вважали, що ясно висловити цю свою точку зору в тексті Закону не зуміли. Ось і доводиться тепер ДПАУ доводити недовідне. Єдиний аргумент на користь того, що спрощена система оподаткування є одним з видом режимів оподаткування, адепти цієї позиції бачили в абзаці четвертому ст.67 Закону про Держбюджет-2005 в редакції Закону № 2505, в якому особи, які сплачують єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільгоспподаток, об'єднані в групу застосовують "спрощений режим оподаткування".

________________________________________________________________________
* Закон України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

** Закон України від 25.03.2005 р № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України" Про Державний бюджет на 2005 рік "та деяких інших законодавчих актів".

*** Закон України від 03.06.2005 р № 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України".

**** Закон України від 22.05.2003 р № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

***** Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р № 283/97-ВР.

****** Закон України від 16.04.1991 р № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність".

******* Постанова КМУ від 12.09.1993 р № 631 "Про представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні".

******** Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

********* Указ Президента України від 03.07.1998 р № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, уче та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.1999 р № 746/99.

********** У цьому зв'язку треба визнати неправомірним зміну Законом України, від 23.12.2004 р № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (початковою редакцією Закону про Держбюджет-2005) ставки єдиного податку "в обмін" на обов'язок "єдинників" платити "пенсійні" та "соціальні" внески. Тому логічно було б розуміти абзац перший п.4 частини II "Перехідних положень" Закону № 2505 "сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. "Як скасування відповідних норм Закону № 2285 з моменту вступу цієї норми, в силу. На жаль, ДПАУ, Пенсійний фонд та інші порахували, що така відміна відбулася 31 березня 2005 року.

*********** Глобальна комп'ютерна мережа називається Інтернет; відповідно до Закону України від 18.11.2003 р № 1280-IV "Про телекомунікації" Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

************ Закон України від 22.05.2003 р № 852-IV "Про електронний цифровий підпис".

************* Закон України від 23.12.1993 р № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права".

"Експрес аналіз законодавчих і нормативних актів", № 27 (497), 4 липня 2005р.
Передплатний індекс 40783

ПДВ і ПДФО: Придбання та реалізація акцій

http://www.buhgalteria.com.ua/Answer.html?id=3903

ЦБ і фондовий ринок

Консультують Незалежні експерти


  ПДВ І ПДФО: ПРИДБАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ АКЦІЙ

Фізична особа - громадянин України, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, продав за номіналом за грошові кошти акції АТ. Ці акції були придбані раніше, і в якості розрахунку за них громадянин видав простий вексель на ім'я продавця акцій з певним терміном платежу. Сума платежу за векселем була дорівнює загальній вартості придбаних акцій.
Просимо відповісти на наступні питання:
чи є операція з продажу цінних паперів, вартість яких перевищує 300000 грн., що підлягає обкладенню ПДВ;
необхідно реєструватися фізичній особі як платника ПДВ;
чи є сума платежу за векселем, емітованих громадянином у рахунок платежу за придбані акції (інвестиційний актив), витратами при придбанні такого інвестиційного активу в розумінні Закону про ПДФО?
  Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону про ПДВ платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яке, зокрема: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку. Згідно пп.2.3.1 цієї ж статті особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без ПДВ).

Пунктами 1.2 та 1.3 ст.1 Закону про ПДВ визначено, що особою для застосування цього Закону вважається будь-яке з наведених нижче осіб, незалежно від того, є така особа резидентом чи ні:
- Суб'єкт підприємницької діяльності;
- Інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- Фізична особа, яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;
- Представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Підпунктом 3.2 ст.3 Закону про ПДВ встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів (далі - ЦП), а також обміну зазначених ЦП на інші ЦП.
Сукупність цих норм Закону означає, що здійснення громадянином, не зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, операцій з продажу ЦП протягом останніх 12 календарних місяців за грошові кошти на суму, що перевищує 300000 грн., Не є підставою для реєстрації його як платника ПДВ1 і сплати цього податку.
Відповідно до пп.9.6.1, 9.6.2 ст.9 Закону про ПДФО облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп.9.6.4 ст.9.
Частиною третьою ст.4 Закону України від 05.04.2001 р № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що при видачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем . Згідно п.8.1 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою НБУ від 16.12.2002 р № 508, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.02.2003 за № 174/7495, оформлення заборгованості векселем є розрахунковою операцією. Розрахунки з використанням векселів відносяться до розрахункових операцій (п.9.1 Положення). Відповідно до наказу МФУ від 31.03.99 р № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Видача векселя є збільшенням зобов'язань векселедавця, яке включається в поняття «витрати».
На підставі викладеного сума до сплати, визначена за векселі, емітовані фізичною особою в рахунок платежу за придбані акції (інвестиційний актив), є витратами на придбання такого інвестиційного активу в розумінні Закону про ПДФО.
Олександр Клунько, експерт-консультант


1Кроме того, те, що операції, які не є об'єктом оподаткування згідно п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ, не включаються до обьем оподатковуваних операцій для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, підтверджується і в листах ДПАУ (див., Наприклад, лист від 13.12.2000 р № 16641/7 / 16-1121 (прим. ред).

Оптимізація з проданого майна

http://www.kompas.com.ua/consultations/show.php?id=7

2009 Представництво хоче продати основні фонди своїм співробітникам, які числяться на балансі представництва. Який порядок оформлення операції з метою мінімізації податкових наслідків для Представництва?

Оподаткування нерезидентів на території України регламентується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме ст..13.
Прибуток нерезидента з походженням на території України оподатковуються податком на прибуток за ставкою 25% у тому випадку, якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво. (п.13.8. ст. 13. "Закону України" Про податок на прибуток "). Якщо представництво створено тільки для виконання представницьких функцій то дане представництво не повинно вести податковий облік. Якщо ж представництво зареєстроване платником податку на прибуток і визнає себе постійним представництвом то на дане представництво має керуватися основними нормами Закону України "Про податок на прибуток".
Також п.13.8. ст..13 Закону України "Про податок на прибуток" передбачено, що постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Відповідно до ст .. 13, а саме п. .13.1. під доходами, отриманими на території України слід розуміти доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента.
Доходами від відчуження майна присвячені, як правило, ст. 13 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування між країнами. Практично всі міжнародні договори передбачають оподаткування таких доходів на території України.
Аудитор вважає, що при продажу основних засобів використовувати пункт 8.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не доцільно, тому що даний пункт регулює продаж основних засобів, у тому випадку, коли представництво веде податковий облік за загальними правилами.
У даному випадку нарахування амортизації у податковому обліку представництва не бере.
Звідси випливає висновок, що при продажу основних засобів, Представництво повинне нараховувати та сплачувати податок на прибуток за ставкою 25% з усієї суми отриманої від продажу даних основних засобів.
Слід також звернути увагу на п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає, що дохід, отриманий при роботі з особами неплатниками податку на прибуток (у даному випадку фізичними особами) визначається виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних цін.
Звичайну ціну на продавані основні засоби в даному випадку повинен визначити незалежний експерт.
Аудитор також ще пропонує розглянути варіант ліквідації основних засобів за самостійним рішенням. Пункту в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» для нерезидентів, який би регулював дану операцію не передбачено, але для всіх інших платників податку в Законі вище зазначену операцію регулює п. 8.4.8.
Відповідно до пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
- Не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Аудитори вважають, що, для Представництва відсутні будь-які податкові наслідки щодо податку на прибуток при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням Представництва. Але за умови наявності висновку відповідного технічного спеціаліста (експерта) про неможливість використання цих фондів за первісним призначенням внаслідок невідповідності існуючим технічним чи експлуатаційним нормам або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються або економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту.
Що стосується оподаткування зазначеної операції ПДВ, то необхідно відзначити, що залежно від порядку ліквідації, а також документального оформлення зазначеної операції ліквідація основних фондів у податковому обліку буде відображатися по-різному.
Відповідно до пп.7.2.4 ст.7 Закону про ПДВ право на нарахування податку надається виключно особам, зареєстрованим як платник ПДВ у порядку передбаченому ст.9 Закону про ПДВ. Отже, необхідно визначитися за яких умов Представництво буде підлягати реєстрації як платник ПДВ.
Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка:
1. здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
2. підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
3. імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Оскільки відповідно до умов питання Представництво не здійснювало (не планувало здійснювати) господарську діяльність і не було зареєстровано платником ПДВ добровільно, а також не здійснювало імпорт товарів, розглянемо випадки обов'язкової реєстрації як платника ПДВ.
Так, відповідно до пп.2.3.1 ст.2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, для визначення того, чи підлягає Представництво обов'язковій реєстрації як платник ПДВ Представництву необхідно визначити загальну вартість ліквідованих об'єктів основних фондів виходячи зі звичайних цін.
У випадку, якщо сукупна вартість таких об'єктів основних фондів не перевищує 300 000 (за умови, що нерезидент протягом останнього роки не здійснював ніяких інших операцій, які повинні враховуватися для визначення статусу як платника ПДВ), Представництву не потрібно реєструватися як платник ПДВ і сплачувати податок на додану вартість як при ліквідації основних засобів так і при продажу основних засобів.
Отже, для виведення операції по списання об'єктів основних фондів з оподаткування необхідний наступний перелік документів:
1. Наказ про призначення комісії;
2. Акт на списання об'єкта основних засобів за формою № ОЗ-3 (для об'єктів основних фондів, крім автомобілів), затверджений керівником Представництва. При цьому в Акті має бути зазначено, що об'єкт списується у зв'язку з неможливістю його подальшої експлуатації та підлягає ліквідації.
3. Акт про технічний стан об'єкта. У такому Акті необхідно детально викласти його технічні характеристики, а також вказівку про те, що об'єкт основних фондів не підлягає подальшому використанню за первісним призначенням.
4. На підставі Акта на списання (ф. № ОЗ-3) робиться відмітка про вибуття об'єкта в інвентарній картці цього об'єкта (форма № ОЗ-6). Вартість об'єктів, які вибули, наводиться також у Картці руху основних засобів (форма № ОЗ-8);

5. Інші документи (акти виконаних послуг, кошториси витрат, акти прийняття-передачі, накладні тощо), які підтверджують факт ліквідації об'єкта.

Податки

http://www.consult.kharkov.ua/?page=article_show&article_id=915

Загально-ознайомлююча інформація з урахуванням змін 2014 року


За своєю економічною суттю податок - це загальнодержавний, платіж, що стягується державою з майна і доходів господарюючих суб'єктів, фізичних осіб для покриття державних витрат, вирішення завдань соціально-економічної політики.

Податок на додану вартість (value added tax) - один з найпоширеніших непрямих податків у світі і є податком на внутрішнє споживання. ПДВ є формою вилучення до бюджету частини доданої вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг) і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів (робіт і послуг) та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва та обігу. Цей податок традиційно відносять до категорії універсальних непрямих податків, які у вигляді своєрідних надбавок стягуються шляхом включення до ціни товарів, переносячи основний тягар оподаткування на кінцевих споживачів продукції, робіт, послуг.

ПДВ сплачують два види осіб:

          а) платники ПДВ;

          б) податкові агенти.

Платником ПДВ, згідно п.1.3 ст.1 Закону про ПДВ, є «особа, згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України». Ця норма визначає основну функцію платника ПДВ - сплату податку до бюджету, і два основних види платника:

      1) особи, які здійснюють поставку товарів (робіт, послуг), - вони зобов'язані утримувати податок з коштів, отриманих від покупця;

      2) особи, які імпортують товари, - вони зобов'язані сплатити податок за рахунок власних коштів.

Згідно загальній нормі платниками ПДВ можуть бути лише особи, під якими, згідно ГК України, розуміються фізичні особи (люди, що беруть участь у цивільних відносинах) та юридичні особи (організації, створені та зареєстровані в установленому законом порядку).

Однак п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ дає свій перелік осіб, які можуть бути платниками ПДВ, причому деякі з них, з позиції цивільного законодавства, особами не є:

• «суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
• інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;
• фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України ».

Крім того, згідно зі змінами, внесеними Законом № 2505 до п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, до платників податку віднесено:

• представництва нерезидента, що не мають статусу юридичної особи;
• групи осіб, які уклали договір про спільну діяльність; такі групи осіб уповноважують одне з них вести окремий облік господарського результату від спільної діяльності, окремо від результату господарської діяльності цієї особи та інших осіб.

До осіб, для цілей ПДВ, ставляться як резиденти, так і нерезиденти.
Сенс віднесення нерезидентів до платників ПДВ буде зрозумілий при розгляді функцій осіб, віднесених до «податковим агентам».

Як бачимо, фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками ПДВ при продажу товарів, але є платниками ПДВ при імпорті товарів.

Фізичні особи, які імпортують товари, стають платниками ПДВ тільки у разі ввезення товарів в обсягах, що перевищують неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню (п.2.4 ст.2 Закону про ПДВ).

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) 

та інші фізичні особи не є платниками ПДВ, поки обсяг оподатковуваних операцій, які здійснюють ці особи протягом «останніх» 12 календарних місяців, і не перевищує 1 000 000 грн (300 000 грн. до 2014 р.) 

Це правило не поширюється на осіб, перелік яких дано в пп. пп.2.3.2-2.3.4. Термін «останні» місяці, очевидно, треба розуміти як місяці, що передують тому, в якому особа стає платником ПДВ.


Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), згідно ст.42 ГК України, є суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Важливо відзначити, що п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ двічі включає до складу платника податку фізичних осіб-підприємців. По-перше, ці особи входять до числа суб'єктів підприємницької діяльності, які віднесені до складу платників першим абзацом п.1.2, по-друге, у третьому абзаці п.1.2 фізичні особи-підприємці прямо названі платниками ПДВ. Така тавтологія не тягне за собою жодних правових наслідків, але свідчить про недбалість законодавця. Важливо те, що до складу суб'єктів підприємницької діяльності, відповідно до частини 2 ст.55 ГК України, до недавнього часу ставилися не тільки юридичні особи-господарські організації та фізичні особи-підприємці, а й філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці ), створені для здійснення господарської діяльності.

Статтею 95 ЦК України, якою дано визначення філії та представництва, встановлено, що основною ознакою таких підрозділів є їх територіальна відособленість від юридичної особи, тобто розміщення на іншій територіальній громаді.

Відповідно до частини 4 ст.64 ГК України підприємство створює відокремлені підрозділи своїм рішенням і погоджує їх розміщення з органами місцевого самоврядування. Такі підрозділи мали право відкривати рахунки в банківських установах. Однак Законом України від 04.02.2005 р № 2424-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст.55 ГК України були внесені зміни і «структурні одиниці» були виключені з числа суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, в даний час відокремлені підрозділи не можуть бути платниками ПДВ, що, звичайно, створює певні проблеми для підприємств, що мають велике число територіально відокремлених підрозділів.


До юридичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, відносяться:

• органи державної влади, які діють в межах їх компетенції, встановленої законом, але при цьому можуть вступати у цивільно-правові відносини з іншими суб'єктами цивільного права; 
• органи місцевого самоврядування, створені територіальними громадами, і непідприємницькі установи та товариства (споживчі кооперативи та об'єднання громадян). 
• До непідприємницьких установ належать благодійні фонди, до непідприємницьких товариств - громадські організації, політичні партії. 
• Непідприємницькими товариствами є також об'єднання юридичних осіб (асоціації, спілки тощо).

Фізична особа стає суб'єктом підприємницької діяльності тільки після відповідної реєстрації. Стаття 50 ЦК України встановлює, що право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, крім того, право на здійснення підприємницької діяльності має також неповнолітня особа відповідно до ч. 3 ст.35 ЦК України. У цьому випадку неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності.

Як випливає зі змісту ст.35 ЦК України, підприємництвом може займатися особа, яка досягла 16 років, якщо є відповідна згода батьків (усиновлювачів). Така особа, як було зазначено, набуває повної цивільної дієздатності з моменту його державної реєстрації як підприємця.

Слід зазначити, що, відповідно до Закону про ПДФО, будь-який іноземний громадянин чи особа без громадянства, яка здійснює підприємницьку діяльність в Україні, є резидентом України.


Фізичною особою визнається особа, яка бере участь у цивільних відносинах (п.1 ст.24 ЦК України).

Цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (п.1 ст.30 ЦК України).

Цивільною дієздатністю є здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно виконувати їх і нести відповідальність у разі їх невиконання (абзац другий п.1 ст.30 ЦК України).

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття, - 18 років (ст.34 ЦК України). ЦК України передбачає також випадки надання повної цивільної правоздатності особам, які не досягли 18 років.

Таким чином, для цілей оподаткування ПДВ, фізичною особою може бути визнаний людина, що володіє повною дієздатністю, при ввезенні ним товарів на митну територію України. Діти до 18 років, які ввозять багаж (особисті речі) в Україні, наступні у складі туристичних та інших груп, не можуть бути визнані особами для цілей сплати ПДВ.


Представництвом, відповідно до ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Можна виділити наступні ознаки представництв:

• Розташування поза місцем знаходження юридичної особи;
• Здійснення представництва та захист інтересів юридичної особи.

Для цілей оподаткування під нерезидентами розуміються юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо)
з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави (п.1.16. ст.1 Закону про оподаткування прибутку).

Слід зазначити, що представництва нерезидентів, на відміну від представництва резидентів, підлягають державній реєстрації згідно ст.5 Закону про ЗЕД. Таку реєстрацію зазначених представництв здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:

• заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;
• виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
• довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
• довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену за законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Всі ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і офіційно легалізовані в консульських установах України.

Згідно з Постановою КМУ від 12.08.1993 р № 631 за реєстрацію представництв нерезидентів справляється плата в розмірі

• $ 2500.

Якщо центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики відмовляється зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або не приймає рішення з цього питання у встановлений 60-денний термін, то нерезидент може оскаржити відмову в суд України.

Законом заборонено вимагати повторної реєстрації (перереєстрації) представництва, яке вже було зареєстровано.

Якщо змінюються назва, юридична адреса, юридичний статус нерезидента, його оголошено неплатоспроможним або банкрутом, то його представництво зобов'язане повідомити про це центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики в 7-денний термін.

Представництва нерезидента бувають різні. Різниця полягає в тому, що одні з них не ведуть комерційну діяльність - так звані некомерційні представництва, а інші - здійснюють господарську діяльність та є платниками податку на прибуток відповідно до Закону про оподаткування прибутку. Такі представництва прийнято називати постійними представництвами. Саме постійні представництва є платниками податку на прибуток згідно пп.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону про оподаткування прибутку. Закон про ПДВ також покладає відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку лише на постійні представництва нерезидента (підпункт «г» п.10.1 ст.10 Закону про ПДВ).

Тому очевидно, що некомерційні представництва нерезидентів, для цілей ПДВ, особами не є.


Договірні відносини про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст.1130 ЦК України).

Для досягнення зазначених вище цілей учасники договору про спільну діяльність виробляють внески або грошима, або іншим майном або трудовою участю. Грошові або інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасники договору про спільну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

При укладенні договору про спільну діяльність необхідно, крім норм ЦК України, також керуватися Законом про оподаткування прибутку, який передбачає, що при укладенні договору про спільну діяльність наступають наступні наслідки:

а) платник податку після укладення договору про спільну діяльність зобов'язаний направити копію договору до податкової інспекції за його місцезнаходженням для реєстрації такого договору;

б) платник податку, уповноважений відповідно до умов договору про спільну діяльність вести облік результатів спільної діяльності, складає щоквартальний податковий звіт про результати спільної діяльності (за спеціальною формою, встановленою Порядком № 571) і представляє його в податкову інспекцію;

в) платник податку, уповноважений вести облік результатів спільної діяльності, веде такий облік окремо від обліку господарських результатів іншої діяльності такого платника податку, т. е. фактично веде два податкових обліку.

За недотримання зазначених умов з ведення обліку результатів спільної діяльності та поданням звітності до сторін договору про спільну діяльність застосовуються фінансові санкції відповідно до чинного законодавства.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ «для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності».

Облік результатів спільної діяльності, як було вже зазначено вище, ведеться уповноваженим на це сторонами договору платником податку окремо від обліку господарських результатів такого платника податку та інших осіб.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Згідно з останнім абзацом п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ «порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом». Такий порядок для обліку оподатковуваного прибутку встановлено наказом ДПАУ від 30.09.2004 р № 571.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

ГК України - Господарський кодекс України

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р № 283/97-ВР

Закон № 2505 - Закон України від 25.03.2005 р № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України« Про Державний бюджет України на 2005 рік »та деяких інших законодавчих актів України»

Закон про ЗЕД - Закон України від 16.04.1991 р № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Закон про ПДФО - Закон України від 22.05.2003 р № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб»

Порядок № 571 - Порядок складання звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПАУ від 30.09.2004 р № 571

Постанова № 631 - Постанова КМУ від 12.08.1993 р № 631 «Про представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні»

Прикінцеві положення

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/168/97-%D0%B2%D1%80/page5


Стаття 11. Прикінцеві положення

     11.1. Закон України "Про податок на додану вартість"  набирає
чинності з 1 жовтня 1997 року. { Пункт 11.1 статті 11 із  змінами,
внесеними згідно із Законами N 403/97-ВР від 27.06.97, N 460/97-ВР
від 16.07.97 }
     У  разі  коли  за договорами, укладеними до набрання чинності
цим Законом,  які передбачали здійснення операцій,  звільнених від
оподаткування згідно з підпунктами "г",  "д"  пункту  1  статті  5
Декрету Кабінету  Міністрів  України  "Про  податок  на  добавлену
вартість" (   14-92   ),  було  здійснено  витрати  або  проведено
розрахунки до моменту прийняття цього Закону, платники податку, що
є сторонами таких договорів,  оподатковують такі операції за таким
договором згідно з правилами, встановленими зазначеним Декретом.
{  Пункт  11.1  статті  11  доповнено  абзацом  згідно  із Законом
N 550/97-ВР від 26.09.97 }

     11.2. До  приведення інших законодавчих актів у відповідність
з нормами цього Закону вони діють  у  частині,  що  не  суперечить
цьому Закону.

     11.3. Визнати  таким,  що  втратив чинність,  Декрет Кабінету
Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 14-92 "Про податок  на
добавлену вартість"  (Відомості  Верховної Ради України,  1993 р.,
N 10,  ст.78,  N 26,  ст.281,  N 34,  ст.356,  N 49, ст.458, N 50,
ст.471; 1994 р.,  N 20,  ст.  120,  N 22,  ст.149,  N 27, ст. 220;
1995 р.,  N 44,  ст.318;  1996 р.,  N 25,  ст. 101, N 27, ст. 128,
N 31,  ст.  147,  N 41,  ст.ст.  190,  192).

     11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість
можуть  здійснюватися  лише  шляхом  внесення змін до цього Закону
окремим  законом  з питань оподаткування цим податком. У разі якщо
іншим  законом,  незалежно від часу його прийняття, встановлюються
правила  оподаткування  цим  податком,  відмінні  від зазначених у
цьому  Законі,  пріоритет  мають норми цього Закону. Це правило не
поширюється    на    міжнародний   договір   (угоду),   згода   на
обов'язковість   якого  (якої)  надана  Верховною  Радою  України.
{ Пункт 11.4 статті 11 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 }

     {  Дію  пункту  11.5 статті 11 зупинено на 2007 рік в частині
застосування  цього  пункту  для  операцій  з  ввезення  на  митну
територію України товарів за товарною позицією 2711 згідно УКТ ЗЕД
( 2371а-14 ) згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
     11.5.  З  моменту  набрання  чинності  цим  Законом  платники
податку  при  імпорті товарів на митну територію України, за умови
оформлення  митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної,
періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням
надавати  органам  митного  контролю  податковий  вексель  на суму
податкового   зобов'язання   зі  строком  погашення  на  тридцятий
календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один
примірник  якого  залишається  в  органі  митного контролю, другий
надсилається  органом  митного контролю на адресу органу державної
податкової  служби за місцем реєстрації платника податку, а третій
залишається платнику податку;

     податковий вексель   підлягає   обов'язковому   підтвердженню
комерційними банками шляхом авалю;

     комерційні банки зобов'язані оплатити  податковий  вексель  у
разі його непогашення платником у строк;

     платник податку   може  за  самостійним  рішенням  достроково
погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом
заліку  сум  бюджетного  відшкодування,  підтвердженого податковим
органом;

     якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає
до  закінчення  терміну подачі декларації до податкового органу за
звітний (податковий)  період,  у  якому  відбулася  його  поставка
органу   митного   контролю,   платник  податку  не  включає  суму
зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає
вексель шляхом перерахування коштів до бюджету.  При цьому платник
податку має право на включення перерахованої суми  зобов'язань  по
векселю  до  складу  податкового  кредиту у звітному (податковому)
періоді, в якому відбулася така сплата;

     якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає
після  закінчення  терміну подачі декларації до податкового органу
за звітний (податковий) період,  в якому відбулася  його  поставка
органу  митного  контролю,  сума зобов'язань по такому податковому
векселю включається до складу податкових  зобов'язань  платника  в
звітному  (податковому)  періоді,  в якому відбулася його поставка
органу митного контролю.  При цьому платник податку має  право  на
включення  до  складу  податкового  кредиту  суми  зобов'язань  по
податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за
умови  погашення  суми податкових зобов'язань шляхом перерахування
коштів до бюджету;

     якщо платник податку на  дату  поставки  податкового  векселя
органу  митного  контролю має підтверджену податковим органом суму
бюджетного  відшкодування,  яка  дорівнює  або  більша  ніж   сума
зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити
суму зобов'язань  по  податковому  векселю  до  складу  податкових
зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його
поставка органу митного контролю.  При  цьому  податковий  вексель
вважається  погашеним та платник податку має право на включення до
складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю
у наступному звітному (податковому) періоді;

     Кабінет Міністрів  України  має  право  визначити більш довгі
строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності,
які  мають  сезонний  характер  або  здійснюються  з використанням
довгострокових договорів;

     обов'язки з   погашення   податкового   векселя   не   можуть
передаватися   іншим   особам,   податковий  вексель  не  підлягає
індосаменту;  проценти  або  інші  види  плати   за   користування
податковим векселем не нараховуються;

     порядок випуску,   обігу   і  погашення  податкових  векселів
( 1104-97-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     Дія  цього  пункту  не поширюється на операції із ввезення на
митну територію України: { Абзац одинадцятий пункту 11.5 статті 11
в  редакції  Законів  N  107-VI  ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну
визнано  неконституційною  згідно  з Рішенням Конституційного Суду
N  10-рп/2008  ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 )
від 03.06.2008 }

     підакцизних товарів; { Абзац пункту 11.5 статті 11 в редакції
Законів  N  107-VI  (  107-17  )  від  28.12.2007  - зміну визнано
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N  10-рп/2008  ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 )
від 03.06.2008 }

     товарів,  що  відносяться  до товарних груп 1-24 згідно з УКТ
ЗЕД ( 2371а-14 ); { Абзац пункту 11.5 статті 11 в редакції Законів
N   107-VI   (   107-17   )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N  10-рп/2008  ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 )
від 03.06.2008 }

     товарів   за   товарною  підпозицією  2709  00  та  товарними
позиціями 2710, 2711 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ); { Абзац пункту
11.5  статті  11  в  редакції  Законів  N  107-VI  (  107-17 ) від
28.12.2007  -  зміну  визнано  неконституційною  згідно з Рішенням
Конституційного  Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008,
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     будь-яких товарів,   що   здійснюється   особою,   яка   була
зареєстрована  як  платник  цього  податку  менш ніж за дванадцять
календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення,
крім  товарів,  що  ввозяться з метою включення до складу основних
фондів такого платника  податку  за  рішенням  Кабінету  Міністрів
України;  { Абзац пункту 11.5 статті 11 в редакції Закону N 107-VI
(  107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з  Рішенням  Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     будь-яких товарів,  що  здійснюється суб'єктами оподаткування
за правилами,  встановленими  законодавством  з  питань  спрощених
систем  оподаткування,  які  передбачають  сплату  цього податку у
спосіб,  відмінний  від  встановленого цим Законом. { Абзац пункту
11.5  статті  11  в  редакції  Закону  N  107-VI  (  107-17  ) від
28.12.2007  -  зміну  визнано  неконституційною  згідно з Рішенням
Конституційного  Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008,
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     Платниками податку, що виконують проекти технологічних парків
згідно  із  Законом  України  "Про  спеціальний режим інноваційної
діяльності  технологічних  парків"  (  991-14 ), при імпорті нових
устаткування,  обладнання, комплектуючих надається органам митного
контролю   податковий   вексель   зі   строком  погашення  на  720
календарний  день, а при імпорті матеріалів, які не виробляються в
Україні,   надається   податковий   вексель  на  суму  податкового
зобов'язання  зі  строком  погашення на 180 календарний день з дня
надання  векселя  органу  митного  контролю.  {  Пункт 11.5 статті
доповнено  абзацом  згідно із Законом 11 N 3333-IV ( 3333-15 ) від
12.01.2006 }
{  Пункт  11.5  статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N  550/97-ВР  від  26.09.97,  N  573/97-ВР від 15.10.97, N 624-XIV
(  624-14  )  від  06.05.99,  N  934-XIV  ( 934-14 ) від 14.07.99,
N  1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000, N 1783-III ( 1783-14 ) від
01.06.2000,  N  2899-III  (  2899-14  )  від 20.12.2001, N 1028-IV
(  1028-15 ) від 09.07.2003, N 1218-IV ( 1218-15 ) від 02.10.2003,
N  1240-IV  (  1240-15 ) від 23.10.2003, N 1801-IV ( 1801-15 ) від
17.06.2004;   в   редакції  Закону  N  2505-IV  (  2505-15  )  від
25.03.2005;  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2642-IV
(   2642-15   )  від  03.06.2005;  в  редакції  Закону  N  2771-IV
( 2771-15 ) від 07.07.2005 }

     11.6. До 1 січня 2000 року діють положення цього Закону,  які
стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість
з поставки:
     вугілля та продуктів його збагачення,  вугільних  і  торфових
брикетів;
     електроенергії;
     газу,  імпортованого  в  Україну.  {  Пункт  11.6  статті  11
доповнено абзацом четвертим згідно  із  Законом  N  799/97-ВР  від
30.12.97 }
     У  період  з  1  травня 2000 року до 1 січня 2001 року в разі
експорту  шляхом  бартерних (товарообмінних) операцій сума податку
на  додану  вартість, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням
товарів  (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового
кредиту,  а  включається  до  складу  валових  витрат  виробництва
(обігу)  платника  податку. { Абзац п'ятий пункту 11.6 статті 11 в
редакції Закону N 1712-III ( 1712-14 ) від 11.05.2000 }
{  Пункт  11.6  статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 550/97-ВР  від 26.09.97; N 368-XIV ( 368-14 ) від 25.12.98 }


     { Пункт 11.7 статті 11 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }


     { Пункт 11.8 статті 11 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }


     11.9. До   приведення    законодавчих   актів   України  щодо
оподаткування давальницької сировини  у  відповідність   з нормами
цього Закону  сплата  податку  на  додану  вартість по операціях з
ввезення давальницької  сировини  на   митну   територію   України
здійснюється у   порядку,   встановленому   Законом  України  "Про
операції з   давальницькою   сировиною   у    зовнішньоекономічних
відносинах" ( 327/95-ВР).
     До   повного   виконання   договорів   у   такому  ж  порядку
здійснюється     оподаткування    податками    (зборами),    базою
оподаткування  яких  є  митна  вартість товарів усіх товарних груп
готової  продукції, виробленої з давальницької сировини резидента,
яка повертається (ввозиться) на митну територію України, за умови,
що  за  договорами  з  переробки  сировини були проведені фактичні
витрати до 1 жовтня 1997 року, або якщо така давальницька сировина
повністю  або  частково  була  експортована до 1 жовтня 1997 року.
{ Пункт  11.9  статті  11  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом
N 644/97-ВР  від 19.11.97; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99 }

{ Пункт 11.9 статті 11 в редакції Закону 573/97-ВР від 15.10.97 }


     {   Пункт  11.10  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }


     11.11.  Тимчасово,  до  набрання чинності Податковим кодексом
України,  платники  податку,  які  продають  теплову  енергію, газ
природний    (крім    скрапленого),    включаючи   вартість   його
транспортування,  надають  послуги водопостачання, водовідведення,
чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної
плати  чи  плати  за  утримання  житла, фізичним особам, бюджетним
установам,  не  зареєстрованим  платниками  цього податку, а також
житлово-експлуатаційним     конторам,    квартирно-експлуатаційним
частинам,   товариствам   співвласників   житла,   іншим  подібним
платникам  податку,  які  здійснюють  збір  коштів  від зазначених
покупців  з  метою  подальшого  їх  перерахування  продавцям таких
товарів   (послуг)  у  компенсацію  їх  вартості  (далі  -  ЖЕКи),
визначають  базу  оподаткування  операцій з поставки таких товарів
(послуг)  за  касовим  способом.  За касовим способом визначається
також  база  оподаткування  операцій з поставки зазначених товарів
(послуг)  для  ЖЕКів  та бюджетних установ, що отримують ці товари
(послуги),  у  разі  якщо  вони зареєстровані як платники податку.
{ Абзац перший пункту 11.11 статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 857-IV ( 857-15 ) від 22.05.2003 }
     При зміні   способу   визначення   бази  оподаткування,  суми
податкових зобов'язань  та  податкового  кредиту  (включаючи  суми
бюджетного  або експортного відшкодування),  нараховані до початку
застосування касового способу або  після  закінчення  строку  його
застосування, не підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною такого
способу.
     Терміни, що  використовуються  у  цьому  пункті,  мають  таке
значення:
     послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати
чи плати за утримання житла  - послуги з технічного обслуговування
ліфтів  та диспетчерських систем,  систем протипожежної автоматики
та   димовидалення,    побутових    електроплит,    обслуговування
димовентиляційних     каналів,     внутрішньобудинкових     систем
водотеплопостачання,  водовідведення  та   зливової   каналізації,
вивезення  та  утилізації  твердого  побутового та грубого сміття,
прибирання будинкової та прибудинкової  території,  а  також  інші
послуги,  які  надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям
за їх рахунок.

     {  Абзац  п'ятий пункту 11.11 статті 11 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

{ Пункт 11.11 статті 11 із змінами, внесеними згідно  із  Законами
N 550/97-ВР від 26.09.97, N 644/97-ВР  від  19.11.97;  в  редакції
Законів  N  794/97-ВР  від  30.12.97,  N  2649-III ( 2649-14 ) від
11.07.2001 }

     11.12.  {  Абзац  перший  пункту 11.12 статті 11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  другий пункту 11.12 статті 11 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  третій пункту 11.12 статті 11 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  четвертий  пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац   п'ятий   пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац   шостий   пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац   сьомий   пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац   восьмий  пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац  дев'ятий  пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Абзац   десятий  пункту  11.12  статті  11  виключено  на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  одинадцятий  пункту  11.12  статті  11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  дванадцятий  пункту  11.12  статті  11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     На  період дії угоди про розподіл продукції податок на додану
вартість  сплачується  з  урахуванням  особливостей,  передбачених
Законом  України "Про угоди про розподіл продукції". { Пункт 11.12
статті   11   доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N  1807-III
( 1807-14 ) від 08.06.2000 }

     {  Абзац  чотирнадцятий  пункту  11.12 статті 11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  п'ятнадцятий  пункту  11.12  статті 11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  шістнадцятий  пункту  11.12  статті 11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {  Абзац  сімнадцятий  пункту  11.12  статті  11 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

{  Статтю 11 доповнено пунктом 11.12 згідно із Законом N 550/97-ВР
від  26.09.97;  із змінами, внесеними згідно із Законами N 403-XIV
(  403-14  )  від  15.01.99,  N  515-XIV  ( 515-14 ) від 18.03.99,
N  722-XIV  (  722-14  )  від  03.06.99,  N 971-XIV ( 971-14 ) від
15.07.99,   N   973-XIV  (  973-14  )  від  15.07.99,  N  1278-XIV
(  1278-14  ) від 03.12.99, N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000,
N  1606-III ( 1606-14 ) від 23.03.2000, N 1608-III ( 1608-14 ) від
23.03.2000,  N  1715-III  (  1715-14  ) від 11.05.2000, N 1749-III
( 1749-14 ) від 01.06.2000, N 2199-III ( 2199-14 ) від 21.12.2000,
N  2323-III ( 2323-14 ) від 22.03.2001, N 2355-III ( 2355-14 ) від
05.04.2001,  N  2744-III  (  2744-14  ) від 04.10.2001, N 3118-III
( 3118-14  )  від  07.03.2002,  N  40-IV ( 40-15 ) від 04.07.2002,
N  380-IV  (  380-15  )  від 26.12.2002, N 1344-IV ( 1344-15 ) від
27.11.2003,  N  1702-IV  (  1702-15  )  від  11.05.2004, N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004 }


     {   Пункт  11.13  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }


     11.14. У  разі  використання  платниками  податку  на  додану
вартість при     розрахунках     із     споживачами    електронних
контрольно-касових апаратів  касовий  чек  має  містити  дані  про
загальну суму  коштів,  що  підлягає сплаті покупцем з урахуванням
податку на додану вартість,  та суму цього податку, що сплачується
у складі загальної суми.
     Порядок обчислення      та      накопичення      електронними
контрольно-касовими апаратами   сум  податку  на  додану  вартість
встановлює Кабінет Міністрів України.
{  Статтю 11 доповнено пунктом 11.14 згідно із Законом N 550/97-ВР
від  26.09.97,  в  редакції  Закону  N  522-XIV  (  522-14  )  від
19.03.99 }

     {   Пункт  11.15  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.16  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.17  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.18  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.19  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     11.20.  До  прийняття Податкового кодексу України у випадках,
коли  платник  податку здійснює операції з поставки особам, які не
зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції
та  продуктів її переробки,  раніше придбаних (заготовлених) таким
платником податку у фізичних  осіб,  які  не  є  платниками  цього
податку,  об'єктом  оподаткування  є  торгова  націнка (надбавка),
встановлена таким платником податку. { Статтю 11 доповнено пунктом
11.20  згідно  із  Законом  N  644/97-ВР від 19.11.97; із змінами,
внесеними  згідно  із Законом N 645-XIV ( 645-14 ) від 13.05.99, в
редакції Закону N 1779-IV ( 1779-15 ) від 15.06.2004 }


     { Пункт 11.21 статті 11 виключено на підставі Закону N 639-VI
(  639-17 ) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня
2011 року. Термін дії змінено - див. Закон N 922-VI ( 922-17 ) від
04.02.2009.  Закон  N  922-VI  (  922-17  ) від 04.02.2009 визнано
неконституційним    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від 24.11.2009 }


     11.21.   Сума   податку   на   додану  вартість,  що  повинна
сплачуватися  до  бюджету  переробними  підприємствами  всіх  форм
власності  за реалізовані ними молоко та молочну продукцію,  м'ясо
та м'ясопродукти,  у  повному  обсязі  спрямовується  виключно  на
виплату  дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані
ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

     Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів
визначається Кабінетом Міністрів України.

     Зазначена норма  діє  без  обмеження строку її застосування і
призупиняється,  коли у законі про  Державний  бюджет  України  на
відповідний  рік передбачено,  що сума податку на додану вартість,
яка сплачується до бюджету переробними  підприємствами  всіх  форм
власності  за реалізовані ними молоко та молочну продукцію,  м'ясо
та м'ясопродукти та  іншу  продукцію  переробки  тварин  і  птиці,
закуплених   у  живій  вазі  (шкури,  субпродукти,  м'ясо-кісткове
борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з
подальшим  використанням  на  здійснення  доплат  на  одну корову,
наявну на 1 січня відповідного року,  на підставі довідок, виданих
сільськими,  селищними,  міськими чи районними у містах радами,  -
для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма N 24
(річна)     стосовно    наявності   корів,   засвідчену   органами
державної    статистики,   -   для   юридичних   осіб  у  порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.

     Сума податку  на  додану  вартість,  що  підлягає  сплаті  до
бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності,
які  не  обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері
сільського,  лісового  господарства  та  рибальства,  передбачений
статтею  8-1 цього  Закону,  і  на  загальних підставах вважаються
платником податку на додану вартість,  за реалізовані ними молоко,
худобу,   птицю,   вовну,   а   також   за  молочну  продукцію  та
м'ясопродукти,  вироблені у  власних  переробних  цехах,  повністю
залишається  у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств
і спрямовується на підтримку  власного  виробництва  тваринницької
продукції.
{  У  статтю  11  включено  пункт 11.21 згідно із Законом N 922-VI
(  922-17 ) від 04.02.2009 - Закон визнано неконституційним згідно
з  Рішенням  Конституційного Суду N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від
24.11.2009;   в   редакції  Закону  N  1782-VI  (  1782-17  )  від
22.12.2009 }


     {   Пункт  11.22  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N  1274-XIV  (  1274-14  )  від  03.12.99  -  набирає  чинності  з
01.01.2000 }


     11.22.  Тимчасово  до  1  січня 2009 року зупинити дію статті
8-1 цього Закону.
{  До  статті  11  включено пункт 11.22 згідно із Законом N 107-VI
(  107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з  Рішенням  Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008; в редакції Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     11.23. На період виконання робіт щодо підготовки до  зняття і
зняття  енергоблоків  Чорнобильської   АЕС   з   експлуатації   та
перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, які
виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної  допомоги,  що
надається  на безоплатній та безповоротній основі,  або за рахунок
коштів,  які передбачаються в державному бюджеті як внесок України
до  Чорнобильського  фонду  "Укриття"  для  реалізації міжнародної
програми  -  Плану  здійснення  заходів   на   об'єкті   "Укриття"
відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським
банком   реконструкції    та    розвитку    стосовно    діяльності
Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні ( 996_004 ) та Угоди про
грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським
банком реконструкції та розвитку,  Урядом України і Чорнобильською
атомною електростанцією ( 996_729 ):

     звільняються  від  оподаткування  операції  з імпорту товарів
(сировини, матеріалів, устаткування та обладнання);

     оподатковуються  за  нульовою  ставкою  операції  з  поставки
товарів   (сировини,   матеріалів,  устаткування  та  обладнання),
виконання робіт та поставки послуг на митній території України, що
здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги. Суми податку
на додану вартість, сплачені платником податку - виконавцем робіт,
послуг   за   контрактом,   укладеним  з  отримувачем  міжнародної
технічної допомоги (реципієнтом) або  з  особою-нерезидентом,  яка
уклала контракт з реципієнтом, відшкодовуються із бюджету протягом
місяця,  наступного після подання податкової декларації,  за умови
наявності належним чином оформлених документів та підтвердження їх
матеріалами документальної перевірки.

     Ці пільги  не  поширюються   на   операції,   що   стосуються
підакцизних  товарів та товарів 1-24 груп Української класифікації
товарів зовнішньоекономічної  діяльності  (  2371а-14,   2371б-14,
2371в-14, 2371г-14 ).

     У разі  порушення  цільового  використання зазначених товарів
або   виконання   робіт   та   поставки   послуг  платник  податку
зобов'язаний  збільшити  податкові  зобов'язання  за  результатами
податкового  періоду,  на  який  припадає  таке порушення, на суму
податку  на  додану  вартість,  що  мала  бути  сплачена  в момент
імпорту  таких  товарів  або виконання робіт та поставки послуг на
митній  території,  а також сплатити пеню, нараховану на таку суму
податку,  виходячи  з 120 відсотків облікової ставки Національного
банку   України,   що   діяла   на   день  збільшення  податкового
зобов'язання,  та  за  період  від  дати імпорту таких товарів або
виконання  робіт  і  поставки послуг до дати збільшення податкових
зобов'язань.
{ Пункт 11.23 статті 11 із змінами, внесеними згідно  із  Законами
N  309-XIV  (  309-14  )  від  11.12.98,  N 722-XIV ( 722-14 ) від
03.06.99; в редакції Закону N 856-IV ( 856-15 ) від 22.05.2003 }

     {   Пункт  11.24  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 722-XIV ( 722-14 ) від 03.06.99 }

     {   Пункт  11.24  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000 }

     {   Пункт  11.25  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.26  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.27  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.28  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     { Пункт 11.29 статті 11 виключено на підставі Закону N 639-VI
(  639-17 ) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня
2011 року. Термін дії змінено - див. Закон N 922-VI ( 922-17 ) від
04.02.2009.  Закон  N  922-VI  (  922-17  ) від 04.02.2009 визнано
неконституційним    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від 24.11.2009 }

     {   Пункт  11.30  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.31  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.32  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.33  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.34  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     11.34.   Тимчасово,   до   1   січня   2016   року,  суб'єкти
літакобудування,  що  підпадають  під  дію  норм  статті  2 Закону
України  "Про  розвиток літакобудівної промисловості" ( 2660-14 ),
звільняються від сплати податку на додану вартість по операціях з:

     ввезення (пересилання) на митну територію України під  митним
режимом   імпорту   (реімпорту)   товарів,  крім  підакцизних,  що
використовуються для  потреб  літакобудівної  промисловості,  якщо
такі  товари  є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно
із нормами пункту "р" статті 19 Закону України "Про Єдиний  митний
тариф" ( 2097-12 );

     поставки на     митну     територію    України    результатів
науково-дослідних  і  дослідницько-конструкторських   робіт,   які
виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

     У разі   порушення   вимог,   встановлених  цим  пунктом,  до
платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми
підпункту 17.1.6-1  пункту  17.1  статті  17  Закону  України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
{  У  статтю  11  включено пункт 11.34 згідно із Законом N 1814-VI
(  1814-17  ) від 20.01.2010 - норма змін застосовується з першого
числа  місяця,  наступного  за  місяцем,  на  який  припадає  день
опублікування Закону N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 }

     {   Пункт  11.35  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     {   Пункт  11.36  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

     11.37.  Тимчасово  до  1  січня  2015  року  звільняються від
оподаткування  операції  з імпорту товарів, визначених пунктом "о"
статті  19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ), а
також операції з поставки цих товарів видавництвам і підприємствам
поліграфії  на  території  України.  {  Абзац  перший пункту 11.37
статті  11  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1300-IV
( 1300-15 ) від 20.11.2003, N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008 }
     У разі нецільового використання  зазначених  товарів  платник
податку   зобов'язаний   збільшити   податкові   зобов'язання   за
наслідками податкового періоду,  на який припадає таке  порушення,
на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент
імпорту  таких  товарів,  а  також  сплатити  пеню  відповідно  до
законодавства України.
{  Статтю  11  доповнено  пунктом 11.37 згідно із Законом N 601-IV
( 601-15 ) від 06.03.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року }

     11.38.  Тимчасово  до  1  січня  2015  року  звільняються від
оподаткування  операції  з  виконання  робіт  та поставки послуг у
видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження
видавництвами,    видавничими    організаціями,     підприємствами
поліграфії,  розповсюджувачами  книжкової продукції,  виробленої в
Україні,  операції з виробництва та/або поставки паперу і картону,
вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також
операції  з  поставки  книжкової  продукції, виробленої в Україні,
крім   послуг   реклами,   розміщення   матеріалів  рекламного  та
еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.
{  Статтю  11  доповнено  пунктом 11.38 згідно із Законом N 601-IV
( 601-15 ) від 06.03.2003; в редакції Закону N 1300-IV ( 1300-15 )
від  20.11.2003;  із змінами, внесеними згідно із Законом N 521-VI
( 521-17 ) від 18.09.2008 }


     {  Пункт  11.39  статті  11  втратив  чинність  у  зв'язку із
закінченням   строку   дії  Закону  N  1240-IV  (  1240-15  )  від
23.10.2003 }


     11.40.  Тимчасово  до  1  січня  2015  року  звільняються від
оподаткування  операції  з  виконання  робіт  та  поставки  послуг
суб'єктами підприємницької діяльності - резидентами  України,  які
одночасно    здійснюють   видавничу   діяльність,   діяльність   з
виготовлення,  розповсюдження книжкової продукції  та  виробництва
паперу   і  картону.  При  цьому  валовий  дохід  такого  суб'єкта
підприємницької діяльності,  отриманий від видавничої  діяльності,
діяльності  з виготовлення,  розповсюдження книжкової продукції та
виробництва паперу і картону, має становити не менше 100 відсотків
від   загальної  суми  його  валового  доходу  за  перший  звітний
(податковий)   період   з   часу   створення    такого    суб'єкта
підприємницької діяльності або не менше 50 відсотків від загальної
суми його валового доходу за попередній звітний (податковий) рік.
{  Статтю  11  доповнено пунктом 11.40 згідно із Законом N 1300-IV
(  1300-15  )  від  20.11.2003;  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008 }


     {   Пункт  11.41  статті  11  виключено  на  підставі  Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }


     11.42.  Норми  пункту  4.5  статті  4  та   абзацу   третього
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону не поширюються на
заборгованість,  до  якої   застосовуються   механізми   списання,
взаєморозрахунків,  реструктуризації  та/або  часткової  оплати на
умовах,  визначених Законом України  "Про  заходи,  спрямовані  на
забезпечення        сталого       функціонування       підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ).
{ Статтю 11  доповнено  пунктом  11.42 згідно із Законом N 2711-IV
( 2711-15 ) від 23.06.2005 }

     11.42.   Установити,   що   коли   фізична  особа  -  суб'єкт
підприємницької   діяльності   одночасно  зареєстрована  платником
податку  на  додану  вартість  і  є  платником  єдиного податку за
спрощеною  системою  оподаткування,  обліку  та  звітності, на неї
поширюється  порядок  нарахування  та  сплати  податку  на  додану
вартість відповідно до цього Закону.

     Юридичні та   фізичні   особи   -   суб'єкти  підприємницької
діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою
оподаткування,  обліку та звітності та не зареєстровані платниками
податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку,
податковий  кредит  та складання податкових накладних,  а також на
отримання бюджетного відшкодування.
{  Статтю  11  доповнено пунктом 11.42 згідно із Законом N 2771-IV
( 2771-15 ) від 07.07.2005 }

     11.43. Сплата  податку  на  додану  вартість   при   ввезенні
рухомого  майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі
переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі
простого  векселя  у  випадку  та  порядку,  визначеному Кабінетом
Міністрів України.
{  Статтю  11  доповнено пунктом 11.43 згідно із Законом N 2771-IV
( 2771-15 ) від 07.07.2005 }

     11.44.  Тимчасово  до  1  січня 2009 року операції з поставки
відходів і брухту чорних металів,  у тому числі операції з імпорту
таких  товарів,  звільняються  від  оподаткування.  Перелік  таких
товарів  із  зазначенням  кодів  згідно  з  УКТ  ЗЕД  (  2371а-14,
2371б-14,  2371в-14,  2371г-14  )   затверджує  Кабінет  Міністрів
України.
{  Статтю  11  доповнено  пунктом  11.44 згідно із Законом N 398-V
( 398-16 ) від 30.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом
N   107-VI   (   107-17   )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N 10-рп/2008  (  v010p710-08  )  від 22.05.2008; в редакції Закону
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     11.45. Тимчасово до  1  січня  2008  року  в  разі  вивезення
(експорту)   товарів  за  межі  митної  території  України  шляхом
бартерних  (товарообмінних)  операцій   сума   податку,   сплачена
(нарахована)   у   зв'язку   з  придбанням  товарів  (послуг),  не
включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу
валових витрат платника податку.
{  Статтю  11  доповнено  пунктом  11.45 згідно із Законом N 398-V
( 398-16 ) від 30.11.2006 }

     11.46.  Звільняються від оподаткування операції з ввезення на
митну територію    України    племінних    чистопородних    тварин
великої рогатої  худоби  або  генетичного  матеріалу (коди УКТ ЗЕД
0102 10 10 00,   0102 10 30 00,   0102 10 90 00,    0511 10 00 00,
0511 99 90 10)     ( 2371а-14 ),   що     здійснюються  суб'єктами
спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 8-1 цього
Закону.   Операції   з  подальшої  поставки  зазначених  племінних
чистопородних  тварин  великої  рогатої  худоби  або   генетичного
матеріалу оподатковуються у загальному порядку.
{  Статтю  11  доповнено  пунктом 11.46 згідно із Законом N 639-VI
(  639-17 ) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня
2011 року. Термін дії змінено - див. Закон N 922-VI ( 922-17 ) від
04.02.2009.  Закон  N  922-VI  (  922-17  ) від 04.02.2009 визнано
неконституційним    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду
N  29-рп/2009  (  v029p710-09  ) від 24.11.2009; в редакції Закону
N 1782-VI ( 1782-17 ) від 22.12.2009 }

     11.47.   Протягом  дії  норм  ратифікованих  Верховною  Радою
України  міжнародних  договорів  (угод) України з питань космічної
діяльності  щодо  створення космічної техніки (включаючи агрегати,
системи  та  їх  комплектуючі  для космічних комплексів, космічних
ракет-носіїв,  космічних  апаратів та наземних сегментів космічних
систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, звільняються від сплати
податку на додану вартість операції з:

     а) поставки у митному режимі імпорту  товарів,  визначених  у
пункті  "я"  частини  першої  статті 19 Закону України "Про Єдиний
митний тариф" ( 2097-12 ), у межах граничних обсягів, встановлених
Кабінетом Міністрів України, за умови цільового використання таких
товарів  у  виробництві  космічної  техніки  (включаючи  агрегати,
системи  та  їх  комплектуючі для космічних комплексів,  космічних
ракет-носіїв,  космічних апаратів та наземних сегментів  космічних
систем),   резидентами  -  суб'єктами  космічної  діяльності,  які
отримали ліцензію на право здійснення такої діяльності  та  беруть
участь   у   реалізації  таких  договорів  (угод).  Перелік  таких
резидентів  -  суб'єктів   космічної   діяльності   встановлюється
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади,  що
реалізує державну політику в галузі космічної діяльності.

     У разі   порушення   цільового   використання   товарів   або
перевищення  граничних обсягів їх імпорту,  встановлених Кабінетом
Міністрів України,  відповідний суб'єкт космічної діяльності, який
фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким,
що  умисно  ухиляється  від  оподаткування  та  підпадає  під  дію
підпункту  17.1.6-1  пункту  17.1  статті  17  Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );

     б) поставки   на   митній   території   України   результатів
науково-дослідних і   дослідницько-конструкторських   робіт,   які
виконуються   платниками  податку  за  рахунок  кредитних  коштів,
залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування
ратифікованого  Верховною  Радою  України Договору між Україною та
Федеративною    Республікою     Бразилія     про     довгострокове
співробітництво   щодо  використання  ракети-носія  "Циклон-4"  на
пусковому центрі Алкантара,  на  користь  резидентів  -  суб'єктів
космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення
та  беруть  участь  у  реалізації   такого   Договору.   З   метою
застосування  цієї  пільги  Кабінет  Міністрів  України встановлює
порядок    (    1170-2009-п    )    ведення   реєстру   зазначених
науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт.

     У разі    порушення   умов   звільнення   від   оподаткування
результатів  науково-дослідних   і   дослідницько-конструкторських
робіт,   а  саме  при  їх  поставці  для  цілей,  не  передбачених
зазначеним Договором,  платник податку,  що  фактично  скористався
правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється
від оподаткування та підпадає під дію  підпункту  17.1.6-1  пункту
17.1  статті  17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами" ( 2181-14 ).
{  Статтю  11  доповнено пунктом 11.47 згідно із Законом N 1342-VI
( 1342-17 ) від 19.05.2009 }

     11.48. До 1 вересня 2012 року податок на додану  вартість  не
справляється під час ввезення на митну територію України предметів
під митним  режимом  імпорту  (реімпорту),  які  звільняються  від
оподаткування  ввізним митом згідно з нормами пункту "щ-2" частини
першої статті  19  Закону  України  "Про  Єдиний   митний   тариф"
( 2097-12 ).

     При порушенні  цільового використання таких предметів або при
їх відчуженні на митній території України за будь-яку  компенсацію
застосовуються  норми  підпункту  17.1.6-1  пункту  17.1 статті 17
Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників
податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими  фондами"
( 2181-14 ).
{  Статтю  11 доповнено  пунктом 11.48 згідно із Законом N 1474-VI
(  1474-17  ) від 05.06.2009 - зміна діє до 1 вересня 2012 року; в
редакції  Закону  N 2372-VI ( 2372-17 ) від 29.06.2010 - зміна діє
до 1 вересня 2012 року }


 Президент України                                    Л.КУЧМА

 м. Київ, 3 квітня 1997 року
          N 168/97-ВР