платники ПДВ
З усіх податків ПДВ для перевіряючих є найважливішим. ПДВ дає найбільшу суму бюджетних надходжень, тому й контролюється з особливою ретельністю.
ПДВ люблять не тільки податківці, ПДВ люблять і ті підприємці, які навчилися отримувати з бюджету суми так званого невідшкодованого зобов'язаннями податкового кредиту (ПК). Ті ж, хто отримувати бюджетне відшкодування не вміє, ПДВ, м'яко кажучи, "недолюблюють" і часто обзивають "криміналізованим податком".
Таке ставлення до цього податку призводить до того, що порядок його нарахування, обліку, сплати та відшкодування змінюється дуже часто. Останні зміни, внесені до Закону про ПДВ * Законом № 2505 ** та Законом № 2642 ***, який на момент виходу номера "ЕА" підписаний Президентом України, але не опублікований, усунули деякі суперечності, привнесені Законом № 2505, настільки радикальні, що редакція прийняла рішення замість аналізу окремих змін провести повний (фундаментальний) аналіз усього Закону та опублікувати не одну статтю, а цілу серію статей.
Сьогодні ми починаємо ці публікації з аналізу поняття "платники податку".
Платником ПДВ, згідно п.1.3 ст.1 Закону про ПДВ, є "особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України".
Поняття "особи"
До набрання чинності змін, запроваджених Законом № 2505, до "особам" для цілей оподаткування ПДВ, згідно п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, належали:
- "Суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
- Інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- Фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України ".
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), згідно ст.42 Господарського кодексу (ГК) України, є суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суб'єктами господарювання, відповідно до п.2 ст.55 ГК України, є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці:
Юридичні особи створюються шляхом об'єднання майна фізичних та / або юридичних осіб (ст.81 ЦК України).
Юридичні особи діють на основі права власності, права господарського відання або оперативного управління (п.4 ст.55 ГК України). Юридична особа вважається створеною з моменту його державної реєстрації (п.4 ст.87 ЦК України).
Фізична особа стає суб'єктом підприємницької діяльності тільки після відповідної реєстрації. Стаття 50 ЦК України встановлює, що право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, крім того, право на здійснення підприємницької діяльності має також неповнолітня особа відповідно до ч. 3 ст.35 ЦК України. У цьому випадку неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності.
Як випливає зі змісту ст. 35 ЦК України, підприємництвом може займатися особа, яка досягла 16 років і має відповідну згоду батьків (усиновлювачів). Така особа, як було зазначено, набуває повної цивільної дієздатності з моменту його державної реєстрації як підприємця.
Слід зазначити, що відповідно до Закону про податок з доходів фізичних осіб **** будь-який іноземний громадянин чи особа без громадянства, яка здійснює підприємницьку діяльність в Україні, є резидентом України.
Як бачимо, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (приватний підприємець), включено в зістарити "осіб" двічі - перший абзацом, так як воно (фізична особа) є суб'єктом підприємницької діяльності нарівні з юридичними особами (підприємствами, господарськими товариствами), і третім абзацом , в якому ця особа згадано прямо.
А ось фізична особа, яка не є суб'єктом предйрінімательской діяльності, є "обличчям" для цілей оподаткування ПДВ і, отже, може претендувати на високе звання платника ПДВ тільки у випадку, якщо він ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
У зв'язку з доповненнями, внесеними Законом № 2505 в п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, з 31.03.2005 р коло платників ПДВ доповнений, в нього включені:
- Представництва нерезидента, що не мають статусу юридичної особи;
- Групи осіб, які уклали договір про спільну діяльність; такі групи осіб уповноважують одне з них вести окремий облік господарського результату від спільної діяльності, отідель-ний від результату господарської діяльності цієї особи та інших осіб.
представництва нерезидента
Представництвом, відповідно до ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Можна виділити наступні ознаки представництв:
- Відособленість; підрозділ юридичної особи;
- Розташування поза місцем знаходження юридичної особи;
- Здійснення представництва та захисту інтересів юридичної особи.
Для цілей оподаткування під нерезидентами розуміють юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави (п.1.16. Ст .1 Закону про оподаткування прибутку *****).
Таким чином, включення Законом № 2505 до складу "осіб" представництв нерезидента нічого по суті справи не змінило.
Слід зазначити, що представництва нерезидентів на відміну від представництва резидентів, підлягають державній реєстрації згідно зі ст. 5 Закону про ЗЕД ******. Таку реєстрацію здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:
- Заяву з проханням про реєстрацію представництва в довільній формі;
- Виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
- Довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену за законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Всі ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і офіційно легалізовані в консульських установах України.
Згідно з Постановою № 631 ******* за реєстрацію представництв нерезидентів справляється плата в розмірі $ 2500.
спільна діяльність
Договірні відносини про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України.
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст.1130 ЦК України).
Учасники договору про спільну діяльність виробляють внески або грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові або інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасники договору про спільну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Згідно п. 1.2 ст.1 Закону про ПДВ "для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності".
Облік результатів спільної діяльності, як було вже зазначено вище, ведеться уповноваженим на це сторонами договору платником податку окремо від обліку господарських результатів такого платника податку та інших осіб.
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Таким чином, особа, уповноважена вести облік результатів спільної діяльності, може мати два свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону про ПДВ платниками ПДВ стають "обличчя":
а) підлягають обов'язковій реєстрації;
б) добровільно зареєструвалися як платники ПДВ;
в) імпортують товари (супутні послуги).
Особи, які підлягають обов'язковій реєстрації
Згідно п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ у редакції Закону № 2505 обов'язковій реєстрації платниками ПДВ підлягають особи:
- Якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість); до набрання чинності Законом № 2642 ця норма містила наробила багато шуму застереження: "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством";
- Особа, уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;
- Особа, яка здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної пп. 2.3.1 п. 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
Законом № 2642 ця обмовка виключена. Схоже, законодавці схаменулися
Загальні правила обов'язкової реєстрації
Введений Законом № 2505 порядок обов'язкової реєстрації платників ПДВ відрізняється від порядку, що діяв до 31 березня 2005:
- По-перше, сумою обсягу операцій, яка підвищена з 3600 НМД ******** (61200 грн.) До 300000 грн .;
- По-друге, тим, що особа підлягає обов'язковій реєстрації платником податку "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством".
Крім того, за змістом п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ, особи, які здійснюють продаж товарів (послуг) за готівку, тепер реєструються як платники ПДВ у загальному порядку, тобто після досягнення 300-тисячної обороту за 12 міс. (нагадаємо, що, згідно діяла до 01.04.2005 р редакції п.2.3 Закону про ПДВ, платниками податку були особи, які здійснюють "на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством ". Але вийти з числа платників ПДВ ці суб'єкти зможуть тільки з 1 січня 2006 року. Зате" нові "суб'єкти, що здійснюють розрахунок за готівкові кошти, будуть реєструватися як платники ПДВ тільки при досягненні 300 -тисячною кордону.
Як розраховується обсяг операцій,
підлягають оподаткуванню
При розрахунку трьохсоттисячних межі необхідно враховувати тільки операції, що є, згідно зі ст.3 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування, тобто операції з поставки товарів (послуг) на митній території України, операції з ввезення (імпортування) і вивезення (експорту), які "підлягають оподаткуванню". Отже, операції, які відповідно до п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування та операції, які відповідно до ст.5 цього Закону звільнені від оподаткування, в розрахунок прийматися не повинні. Однак у листі ДПАУ від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 стверджується, що звільнені від податку операції повинні враховуватися при розрахунку трьохсоттисячна межі.
Обсяг операцій з поставки товарів (послуг) у осіб, які не є платниками ПДВ, природно, не включає суму ПДВ. Містяться в тексті пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ вимоги про виключення ПДВ при розрахунку трьохсоттисячна межі відносяться до анулювання реєстрації осіб, які є платниками ПДВ.
Іноді висловлюється точка зору, що юридичні особи - платники єдиного податку за ставкою 10% можуть при розрахунку суми операцій виключати з фактичного обсягу авансів і доходів від продажів суму "умовного ПДВ", тобто 1/6 об'єму, виходячи з того, що, згідно указом № 727 *********, єдиний податок включає в себе.
З якої дати рахувати 12 місяців
Закон не встановив правил обчислення 12 місяців стосовно дати вступу його (Закону) в силу. Виходячи з норм ст.57 Конституції України, яка встановлює право кожного знати свої права та обов'язки, які повинні бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом і ст.94 Конституції, згідно з якою закон набирає чинності не раніше дня опублікування, слід визнати, що 12-місячний період потрібно обчислювати починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому закон набув чинності, тобто з 1 квітня 2005 року.
Однак у листі від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 ДПАУ стверджує, що обсяг оподатковуваних операцій для цілей пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону слід обчислювати за 12 місяців, що передують даті набрання чинності законом , а для осіб, які не досягли на дату набрання чинності Законом № 2505 встановленого обсягу оподатковуваних операцій, такий обсяг перераховується в тому ж порядку в кожному звітному періоді з метою визначення необхідності подання заяви для реєстрації платником ПДВ.
Виходячи з цієї позиції податкові органи на місцях вимагали в квітні від платників єдиного податку як юридичних, так і фізичних осіб реєстрації як платників ПДВ. Правда, щодо платників єдиного податку ДПАУ 19.04.2005 р пом'якшила свою позицію. Телеграмою від 19.04.2005 р № 7538/7 / 15-2417 ДПАУ повідомила регіональні ДПА про те, що фінансові стягнення при здійсненні реєстрації платників єдиного податку платниками ПДВ не застосовуватимуться до дати видання податкового роз'яснення щодо застосування положень ст. 9 Закону про ПДВ.
http://consultant.parus.ua/_d.asp?r=02SHKf44e3cc21be7957d38bddd7ef481d56e
Що таке "режим оподаткування"
Обмовка "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа" до її виключення з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ Законом № 2642 створила багато проблем.
Багато підприємців і фахівці сприйняли термін "режим оподаткування" як синонім терміну "система оподаткування" і прийшли до висновку, що суб'єкти малого бізнесу, які застосовують спрощений-нуюсістемуналогообложенія, в просторіччі "єдинники", так само, як і інші, мають реєструватися як платники ПДВ . На жаль, такої ж точки зору дотримувалася ДПАУ. У листі від 30.04.2005г. № 8533/7 / 15-2417 стверджувалося, що норма пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ "стосується і суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (це - фізичні особи-неплатники ПДВ та юридичні особи, які сплачують єдиний податок за ставкою 10%), оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності є одним з режимів оподаткування (згідно з Указом № 727 у суб'єктів спрощеної системи, за винятком сплачують єдиний податок за ставкою 6%, ПДВ включається в єдиний податок) ".
Чому "система оподаткування" є одним з "режимів оподаткування", в листі, ДПАУ не пояснюється, так як знайти якісь серйозні аргументи на користь цього неможливо. Очевидно, що готували текст пп.2.3.1 дійсно так вважали, що ясно висловити цю свою точку зору в тексті Закону не зуміли. Ось і доводиться тепер ДПАУ доводити недовідне. Єдиний аргумент на користь того, що спрощена система оподаткування є одним з видом режимів оподаткування, адепти цієї позиції бачили в абзаці четвертому ст.67 Закону про Держбюджет-2005 в редакції Закону № 2505, в якому особи, які сплачують єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільгоспподаток, об'єднані в групу застосовують "спрощений режим оподаткування".
________________________________________________________________________
* Закон України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
** Закон України від 25.03.2005 р № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України" Про Державний бюджет на 2005 рік "та деяких інших законодавчих актів".
*** Закон України від 03.06.2005 р № 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України".
**** Закон України від 22.05.2003 р № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".
***** Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р № 283/97-ВР.
****** Закон України від 16.04.1991 р № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність".
******* Постанова КМУ від 12.09.1993 р № 631 "Про представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні".
******** Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
********* Указ Президента України від 03.07.1998 р № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, уче та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.1999 р № 746/99.
********** У цьому зв'язку треба визнати неправомірним зміну Законом України, від 23.12.2004 р № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (початковою редакцією Закону про Держбюджет-2005) ставки єдиного податку "в обмін" на обов'язок "єдинників" платити "пенсійні" та "соціальні" внески. Тому логічно було б розуміти абзац перший п.4 частини II "Перехідних положень" Закону № 2505 "сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. "Як скасування відповідних норм Закону № 2285 з моменту вступу цієї норми, в силу. На жаль, ДПАУ, Пенсійний фонд та інші порахували, що така відміна відбулася 31 березня 2005 року.
*********** Глобальна комп'ютерна мережа називається Інтернет; відповідно до Закону України від 18.11.2003 р № 1280-IV "Про телекомунікації" Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
************ Закон України від 22.05.2003 р № 852-IV "Про електронний цифровий підпис".
************* Закон України від 23.12.1993 р № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права".
"Експрес аналіз законодавчих і нормативних актів", № 27 (497), 4 липня 2005р.
Передплатний індекс 40783
З усіх податків ПДВ для перевіряючих є найважливішим. ПДВ дає найбільшу суму бюджетних надходжень, тому й контролюється з особливою ретельністю.
ПДВ люблять не тільки податківці, ПДВ люблять і ті підприємці, які навчилися отримувати з бюджету суми так званого невідшкодованого зобов'язаннями податкового кредиту (ПК). Ті ж, хто отримувати бюджетне відшкодування не вміє, ПДВ, м'яко кажучи, "недолюблюють" і часто обзивають "криміналізованим податком".
Таке ставлення до цього податку призводить до того, що порядок його нарахування, обліку, сплати та відшкодування змінюється дуже часто. Останні зміни, внесені до Закону про ПДВ * Законом № 2505 ** та Законом № 2642 ***, який на момент виходу номера "ЕА" підписаний Президентом України, але не опублікований, усунули деякі суперечності, привнесені Законом № 2505, настільки радикальні, що редакція прийняла рішення замість аналізу окремих змін провести повний (фундаментальний) аналіз усього Закону та опублікувати не одну статтю, а цілу серію статей.
Сьогодні ми починаємо ці публікації з аналізу поняття "платники податку".
Платником ПДВ, згідно п.1.3 ст.1 Закону про ПДВ, є "особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України".
Поняття "особи"
До набрання чинності змін, запроваджених Законом № 2505, до "особам" для цілей оподаткування ПДВ, згідно п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, належали:
- "Суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
- Інша юридична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- Фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України ".
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), згідно ст.42 Господарського кодексу (ГК) України, є суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Суб'єктами господарювання, відповідно до п.2 ст.55 ГК України, є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці:
Юридичні особи створюються шляхом об'єднання майна фізичних та / або юридичних осіб (ст.81 ЦК України).
Юридичні особи діють на основі права власності, права господарського відання або оперативного управління (п.4 ст.55 ГК України). Юридична особа вважається створеною з моменту його державної реєстрації (п.4 ст.87 ЦК України).
Фізична особа стає суб'єктом підприємницької діяльності тільки після відповідної реєстрації. Стаття 50 ЦК України встановлює, що право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, крім того, право на здійснення підприємницької діяльності має також неповнолітня особа відповідно до ч. 3 ст.35 ЦК України. У цьому випадку неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності.
Як випливає зі змісту ст. 35 ЦК України, підприємництвом може займатися особа, яка досягла 16 років і має відповідну згоду батьків (усиновлювачів). Така особа, як було зазначено, набуває повної цивільної дієздатності з моменту його державної реєстрації як підприємця.
Слід зазначити, що відповідно до Закону про податок з доходів фізичних осіб **** будь-який іноземний громадянин чи особа без громадянства, яка здійснює підприємницьку діяльність в Україні, є резидентом України.
Як бачимо, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (приватний підприємець), включено в зістарити "осіб" двічі - перший абзацом, так як воно (фізична особа) є суб'єктом підприємницької діяльності нарівні з юридичними особами (підприємствами, господарськими товариствами), і третім абзацом , в якому ця особа згадано прямо.
А ось фізична особа, яка не є суб'єктом предйрінімательской діяльності, є "обличчям" для цілей оподаткування ПДВ і, отже, може претендувати на високе звання платника ПДВ тільки у випадку, якщо він ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
У зв'язку з доповненнями, внесеними Законом № 2505 в п.1.2 ст.1 Закону про ПДВ, з 31.03.2005 р коло платників ПДВ доповнений, в нього включені:
- Представництва нерезидента, що не мають статусу юридичної особи;
- Групи осіб, які уклали договір про спільну діяльність; такі групи осіб уповноважують одне з них вести окремий облік господарського результату від спільної діяльності, отідель-ний від результату господарської діяльності цієї особи та інших осіб.
представництва нерезидента
Представництвом, відповідно до ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Можна виділити наступні ознаки представництв:
- Відособленість; підрозділ юридичної особи;
- Розташування поза місцем знаходження юридичної особи;
- Здійснення представництва та захисту інтересів юридичної особи.
Для цілей оподаткування під нерезидентами розуміють юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави (п.1.16. Ст .1 Закону про оподаткування прибутку *****).
Таким чином, включення Законом № 2505 до складу "осіб" представництв нерезидента нічого по суті справи не змінило.
Слід зазначити, що представництва нерезидентів на відміну від представництва резидентів, підлягають державній реєстрації згідно зі ст. 5 Закону про ЗЕД ******. Таку реєстрацію здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:
- Заяву з проханням про реєстрацію представництва в довільній формі;
- Виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
- Довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену за законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Всі ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і офіційно легалізовані в консульських установах України.
Згідно з Постановою № 631 ******* за реєстрацію представництв нерезидентів справляється плата в розмірі $ 2500.
спільна діяльність
Договірні відносини про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України.
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст.1130 ЦК України).
Учасники договору про спільну діяльність виробляють внески або грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові або інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасники договору про спільну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Згідно п. 1.2 ст.1 Закону про ПДВ "для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності".
Облік результатів спільної діяльності, як було вже зазначено вище, ведеться уповноваженим на це сторонами договору платником податку окремо від обліку господарських результатів такого платника податку та інших осіб.
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Таким чином, особа, уповноважена вести облік результатів спільної діяльності, може мати два свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону про ПДВ платниками ПДВ стають "обличчя":
а) підлягають обов'язковій реєстрації;
б) добровільно зареєструвалися як платники ПДВ;
в) імпортують товари (супутні послуги).
Особи, які підлягають обов'язковій реєстрації
Згідно п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ у редакції Закону № 2505 обов'язковій реєстрації платниками ПДВ підлягають особи:
- Якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість); до набрання чинності Законом № 2642 ця норма містила наробила багато шуму застереження: "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством";
- Особа, уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;
- Особа, яка здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної пп. 2.3.1 п. 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
Законом № 2642 ця обмовка виключена. Схоже, законодавці схаменулися
Загальні правила обов'язкової реєстрації
Введений Законом № 2505 порядок обов'язкової реєстрації платників ПДВ відрізняється від порядку, що діяв до 31 березня 2005:
- По-перше, сумою обсягу операцій, яка підвищена з 3600 НМД ******** (61200 грн.) До 300000 грн .;
- По-друге, тим, що особа підлягає обов'язковій реєстрації платником податку "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством".
Крім того, за змістом п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ, особи, які здійснюють продаж товарів (послуг) за готівку, тепер реєструються як платники ПДВ у загальному порядку, тобто після досягнення 300-тисячної обороту за 12 міс. (нагадаємо, що, згідно діяла до 01.04.2005 р редакції п.2.3 Закону про ПДВ, платниками податку були особи, які здійснюють "на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством ". Але вийти з числа платників ПДВ ці суб'єкти зможуть тільки з 1 січня 2006 року. Зате" нові "суб'єкти, що здійснюють розрахунок за готівкові кошти, будуть реєструватися як платники ПДВ тільки при досягненні 300 -тисячною кордону.
Як розраховується обсяг операцій,
підлягають оподаткуванню
При розрахунку трьохсоттисячних межі необхідно враховувати тільки операції, що є, згідно зі ст.3 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування, тобто операції з поставки товарів (послуг) на митній території України, операції з ввезення (імпортування) і вивезення (експорту), які "підлягають оподаткуванню". Отже, операції, які відповідно до п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування та операції, які відповідно до ст.5 цього Закону звільнені від оподаткування, в розрахунок прийматися не повинні. Однак у листі ДПАУ від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 стверджується, що звільнені від податку операції повинні враховуватися при розрахунку трьохсоттисячна межі.
Обсяг операцій з поставки товарів (послуг) у осіб, які не є платниками ПДВ, природно, не включає суму ПДВ. Містяться в тексті пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ вимоги про виключення ПДВ при розрахунку трьохсоттисячна межі відносяться до анулювання реєстрації осіб, які є платниками ПДВ.
Іноді висловлюється точка зору, що юридичні особи - платники єдиного податку за ставкою 10% можуть при розрахунку суми операцій виключати з фактичного обсягу авансів і доходів від продажів суму "умовного ПДВ", тобто 1/6 об'єму, виходячи з того, що, згідно указом № 727 *********, єдиний податок включає в себе.
З якої дати рахувати 12 місяців
Закон не встановив правил обчислення 12 місяців стосовно дати вступу його (Закону) в силу. Виходячи з норм ст.57 Конституції України, яка встановлює право кожного знати свої права та обов'язки, які повинні бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом і ст.94 Конституції, згідно з якою закон набирає чинності не раніше дня опублікування, слід визнати, що 12-місячний період потрібно обчислювати починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому закон набув чинності, тобто з 1 квітня 2005 року.
Однак у листі від 30.04.2005 р № 8533/7 / 15-2417 ДПАУ стверджує, що обсяг оподатковуваних операцій для цілей пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону слід обчислювати за 12 місяців, що передують даті набрання чинності законом , а для осіб, які не досягли на дату набрання чинності Законом № 2505 встановленого обсягу оподатковуваних операцій, такий обсяг перераховується в тому ж порядку в кожному звітному періоді з метою визначення необхідності подання заяви для реєстрації платником ПДВ.
Виходячи з цієї позиції податкові органи на місцях вимагали в квітні від платників єдиного податку як юридичних, так і фізичних осіб реєстрації як платників ПДВ. Правда, щодо платників єдиного податку ДПАУ 19.04.2005 р пом'якшила свою позицію. Телеграмою від 19.04.2005 р № 7538/7 / 15-2417 ДПАУ повідомила регіональні ДПА про те, що фінансові стягнення при здійсненні реєстрації платників єдиного податку платниками ПДВ не застосовуватимуться до дати видання податкового роз'яснення щодо застосування положень ст. 9 Закону про ПДВ.
http://consultant.parus.ua/_d.asp?r=02SHKf44e3cc21be7957d38bddd7ef481d56e
Що таке "режим оподаткування"
Обмовка "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа" до її виключення з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ Законом № 2642 створила багато проблем.
Багато підприємців і фахівці сприйняли термін "режим оподаткування" як синонім терміну "система оподаткування" і прийшли до висновку, що суб'єкти малого бізнесу, які застосовують спрощений-нуюсістемуналогообложенія, в просторіччі "єдинники", так само, як і інші, мають реєструватися як платники ПДВ . На жаль, такої ж точки зору дотримувалася ДПАУ. У листі від 30.04.2005г. № 8533/7 / 15-2417 стверджувалося, що норма пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону про ПДВ "стосується і суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (це - фізичні особи-неплатники ПДВ та юридичні особи, які сплачують єдиний податок за ставкою 10%), оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності є одним з режимів оподаткування (згідно з Указом № 727 у суб'єктів спрощеної системи, за винятком сплачують єдиний податок за ставкою 6%, ПДВ включається в єдиний податок) ".
Чому "система оподаткування" є одним з "режимів оподаткування", в листі, ДПАУ не пояснюється, так як знайти якісь серйозні аргументи на користь цього неможливо. Очевидно, що готували текст пп.2.3.1 дійсно так вважали, що ясно висловити цю свою точку зору в тексті Закону не зуміли. Ось і доводиться тепер ДПАУ доводити недовідне. Єдиний аргумент на користь того, що спрощена система оподаткування є одним з видом режимів оподаткування, адепти цієї позиції бачили в абзаці четвертому ст.67 Закону про Держбюджет-2005 в редакції Закону № 2505, в якому особи, які сплачують єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільгоспподаток, об'єднані в групу застосовують "спрощений режим оподаткування".
________________________________________________________________________
* Закон України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
** Закон України від 25.03.2005 р № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України" Про Державний бюджет на 2005 рік "та деяких інших законодавчих актів".
*** Закон України від 03.06.2005 р № 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України".
**** Закон України від 22.05.2003 р № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".
***** Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р № 283/97-ВР.
****** Закон України від 16.04.1991 р № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність".
******* Постанова КМУ від 12.09.1993 р № 631 "Про представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні".
******** Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
********* Указ Президента України від 03.07.1998 р № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, уче та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.1999 р № 746/99.
********** У цьому зв'язку треба визнати неправомірним зміну Законом України, від 23.12.2004 р № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (початковою редакцією Закону про Держбюджет-2005) ставки єдиного податку "в обмін" на обов'язок "єдинників" платити "пенсійні" та "соціальні" внески. Тому логічно було б розуміти абзац перший п.4 частини II "Перехідних положень" Закону № 2505 "сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. "Як скасування відповідних норм Закону № 2285 з моменту вступу цієї норми, в силу. На жаль, ДПАУ, Пенсійний фонд та інші порахували, що така відміна відбулася 31 березня 2005 року.
*********** Глобальна комп'ютерна мережа називається Інтернет; відповідно до Закону України від 18.11.2003 р № 1280-IV "Про телекомунікації" Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
************ Закон України від 22.05.2003 р № 852-IV "Про електронний цифровий підпис".
************* Закон України від 23.12.1993 р № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права".
"Експрес аналіз законодавчих і нормативних актів", № 27 (497), 4 липня 2005р.
Передплатний індекс 40783
