BBC Україна
24.07.2013
Багато хто думає, що офісна робота - сучасне явище, але насправді вона існує вже досить давно, розповідає Люсі Келлавей.
Найвищою будівлею середньовічного Лондона був Собор Святого Павла. Але тепер він губиться серед інших будівель - офісів.
Хмарочоси Шарді, Кенері-Уорф, Натвест Тауер - офіси безроздільно панують в пейзажі міста.
Археологам майбутнього неважко буде здогадатися, що було центром нашого життя. Єгиптяни залишили після себе піраміди, римляни - акведуки, вікторіанці - залізницю. А ми - ящики зі сталі та скла, заставлені столами, маркерним дошками і кулерами.
Саме в офісах ми проводимо більшу частину свого життя. Це наш дім. З колегами і керівництвом ми спілкуємося більше, ніж з сім'єю.
Люди люблять поговорити про те, як це погано. Навіть прислів'я існує: "Ніхто перед смертю ще не пошкодував, що провів в офісі занадто мало часу".
Хоча це не зовсім так: шоумен Ф.Т. Барнум, який організував цирк свого імені, вмираючи, хотів опинитися в офісі. Останніми його словами були: "Як продавалися сьогодні квитки на Медісон-сквер-гарден"?.
Зрештою, робота в офісі робить наше життя структурованої, надає їй мету і, в кінцевому підсумку, зміст.
Але зайдіть в будь-який офіс, і ви мимоволі задумаєтеся: що роблять всі ці люди?
У Британській бібліотеці, яка зараз теж нагадує офіс з її безкоштовним Wi-Fi, кава і зручними стільцями, висить портрет однієї людини. Більшість відвідувачів не знає, чий він.
А це - Чарльз Лем, письменник і клерк, який залишив одне з кращих описів офісного життя кінця XVIII століття. Читаючи його твори, постійно дивуєшся, як мало з тих пір змінилося:
"Тридцять років служив я філістимлянам, і моя шия так і не звикла до цього ярма Ви не знаєте, як виснажує сидіння в чотирьох стінах -. Без перепочинку, день у день".
Але що таке офіс? Про нього слід думати як про місце, де виконується робота. Тобто, це може бути як хмарочос, так і ваш смартфон.
Есеїст і письменник, один Колриджа і Вордсворта. Найвідоміші твори - "Казки з Шекспіра" (переклади п'єс для дітей) і "Есе Елай".
Домігся звільнення своєї психічно хворої сестри Марії з в'язниці, куди її посадили за вбивство матері. Дбав про сестру до кінця життя.
А також кафе або приватне приміщення - і саме в цих двох місцях працювали більшість лондонських клерків XVIII століття.
Власники звичайно жили над своїми магазинами разом з найманими працівниками. Тому до них ставилися майже як до прислуги. Плюсом цього було те, що людям не треба було добиратися на роботу. Мінусом - з неї не можна було нікуди вирватися.
Банкіри Берінга жили і працювали на вулиці Мінсінг-лейн, за рогом, на Сент-Свізін-лейн пізніше жили Ротшильди. А трохи вище, на Ліденголл-стріт, стояло одне з перших будівель чисто офісного призначення.
Це штаб-квартира Ост-Індської компанії, побудована в 1729 році.
"Ост-Індська компанія дуже важлива для історії офісу, оскільки вона мала складну, розгалужену бюрократичну структуру, - каже історик Гьюв Боуен з Університету Суонсі -. Цю фірму заснували в 1600 році для торгівлі з далекими землями -. Азією З часом компанія розрослася в цілу імперію. Контора Ост-Індської компанії управляла тим, що відбувалося за тисячі кілометрів від неї. Це вимагало розвиненого бюрократичного апарату ".
Саме в головний офіс Ост-Індської компанії прийшов працювати в 1792 році 17-річний Чарльз Лем.
Для того щоб управляти торгової імперією на відстані, потрібно було море паперів. Причому вони не прилітали на поштову скриньку миттєво, як у наш час: листи з Індії пливли до Британії від п'яти до восьми місяців.
Але коли пошта все ж прибувала, працівники були дуже зайняті. Пан Лем писав: «У п'ятницю я прийшов у контору в 10 ранку і пішов в 11 вечора (але відніміть від цього 2:00 на обід)".
Багато чого з часів Чарльза Лема зовсім не змінилися. Наприклад, звичка давати працівникам певні пільги - тільки для того, щоб забрати їх, як тільки справи підуть гірше.
У 1817 році новим працівникам перестали виплачувати відпускні у розмірі 10 фунтів на рік, субота перетворилася на повноцінний робочий день, а тодішній еквівалент новорічного корпоративу, "черепаховий бенкет", скасували.
Пан Лем скаржився на ці зміни в листі колезі Джону Чемберсу, який не ходив на роботу, оскільки захворів на цингу.
"Комітет скасував всі свята - нехай диявол, який також працює без вихідних, пошле їх за це гарувати в пекельні майстерні», - писав він.
Що стосується дрібних змін, то Лема і його колег змусили кожні п'ятнадцять хвилин реєструватися в журналі, щоб засвідчити свою присутність в офісі.
"Це дуже розлютило Додвелла, мого колегу, тому що він повинен був по шість-сім разів відриватися від своєї улюбленої газети», - додає він.
"Лем дружелюбно висловлюється про колег, - розповідає Боуен -. Вони жартували і розігрували один одного, одним словом - вели насичену соціальне життя».
Але хоча дотепники в Ост-Індської конторі жилося непогано, для деяких це місце було вкрай невтішним. У компанії були випадки самогубств, наприклад, в 1790-і роки викинувся з вікна Річард Берфорд.
Також є свідчення, що багато працівників переживали серйозний стрес - у ті роки його описували як божевілля.
Не тільки творчі люди, як Лем, були й інші - отакі канцелярські роботи, - говорить Боуен - .. Їх життя, напевно, була жахливою 40 років день у день ходити на обридлу роботу, переписувати листи і рахунки, чекати смерті колег - тому що це єдиний спосіб просунутися по службі ".
У 50 років пан Лем вийшов на пенсію, яка склала дві третини його зарплати. Такі зміни в житті далися йому нелегко.
"Перший день або два я був пригнічений Тинявся туди-сюди і думав, що повинен бути щасливий, але чомусь не був, -. Писав він -. Я був як той в'язень Бастилії, який вийшов на свободу після 40 років в'язниці".
Пізніше Чарльз Лем зайшов у гості до колишніх колег і описав цю поширену помилку: .. "Ми провернули кілька старих розіграшів, але емоції були вже не ті Мій стіл і гачок, на який я вішав капелюх, були зайняті іншим Я знав, що так буде , але все одно засмутився ".
Це одвічна наша проблема. Ми мріємо втекти з офісу, але влада його так сильна, що зробивши це, ми виявляємо, що залишили в ньому частинку себе.
24.07.2013
Багато хто думає, що офісна робота - сучасне явище, але насправді вона існує вже досить давно, розповідає Люсі Келлавей.
Хмарочоси Шарді, Кенері-Уорф, Натвест Тауер - офіси безроздільно панують в пейзажі міста.
Археологам майбутнього неважко буде здогадатися, що було центром нашого життя. Єгиптяни залишили після себе піраміди, римляни - акведуки, вікторіанці - залізницю. А ми - ящики зі сталі та скла, заставлені столами, маркерним дошками і кулерами.
Саме в офісах ми проводимо більшу частину свого життя. Це наш дім. З колегами і керівництвом ми спілкуємося більше, ніж з сім'єю.
Люди люблять поговорити про те, як це погано. Навіть прислів'я існує: "Ніхто перед смертю ще не пошкодував, що провів в офісі занадто мало часу".
Хоча це не зовсім так: шоумен Ф.Т. Барнум, який організував цирк свого імені, вмираючи, хотів опинитися в офісі. Останніми його словами були: "Як продавалися сьогодні квитки на Медісон-сквер-гарден"?.
Зрештою, робота в офісі робить наше життя структурованої, надає їй мету і, в кінцевому підсумку, зміст.
Але зайдіть в будь-який офіс, і ви мимоволі задумаєтеся: що роблять всі ці люди?
Лондонський пейзаж, в якому домінують офісні вежі
Вчитель - вчить, будівельник - будує. А мрії, амбіції і нудьга людей, що працюють з паперами, не настільки очевидні.
За останні двісті років офіс змінив суспільство.
Він зробив нас середнім класом. Дозволив мільйонам жінок перейти з кухонь в зал засідань, правда, через проміжний пункт - друковані бюро. Він також підняв стандарти освіти, завдяки йому з'явилося багато нових технологій.
Але історія офісу нам не відома. Ми просто вживаємо цей спосіб організації праці як даність. Всі ці атестації в кінці року, презентації в PowerPoint на нескінченних нарадах, "відкритий простір", де доводиться слухати, як колега говорить з сантехніком.
Але чому офіс такий, який він є? І як ми сюди потрапили?
Мені здається, що офіс сьогодні переживає кризу. Незрозуміло, чи потрібен він взагалі, якщо можна працювати з дому чи з Starbucks.
За останні двісті років офіс змінив суспільство.
Він зробив нас середнім класом. Дозволив мільйонам жінок перейти з кухонь в зал засідань, правда, через проміжний пункт - друковані бюро. Він також підняв стандарти освіти, завдяки йому з'явилося багато нових технологій.
Але історія офісу нам не відома. Ми просто вживаємо цей спосіб організації праці як даність. Всі ці атестації в кінці року, презентації в PowerPoint на нескінченних нарадах, "відкритий простір", де доводиться слухати, як колега говорить з сантехніком.
Але чому офіс такий, який він є? І як ми сюди потрапили?
Мені здається, що офіс сьогодні переживає кризу. Незрозуміло, чи потрібен він взагалі, якщо можна працювати з дому чи з Starbucks.
Лондонська кав'ярня XVIII століття
Люди скаржаться, що робота висмоктує з них всі сили. Але все пізнається в порівнянні, тому щоб оцінити сьогодення, треба поглянути на минуле.У Британській бібліотеці, яка зараз теж нагадує офіс з її безкоштовним Wi-Fi, кава і зручними стільцями, висить портрет однієї людини. Більшість відвідувачів не знає, чий він.
А це - Чарльз Лем, письменник і клерк, який залишив одне з кращих описів офісного життя кінця XVIII століття. Читаючи його твори, постійно дивуєшся, як мало з тих пір змінилося:
"Тридцять років служив я філістимлянам, і моя шия так і не звикла до цього ярма Ви не знаєте, як виснажує сидіння в чотирьох стінах -. Без перепочинку, день у день".
Але що таке офіс? Про нього слід думати як про місце, де виконується робота. Тобто, це може бути як хмарочос, так і ваш смартфон.
Домігся звільнення своєї психічно хворої сестри Марії з в'язниці, куди її посадили за вбивство матері. Дбав про сестру до кінця життя.
А також кафе або приватне приміщення - і саме в цих двох місцях працювали більшість лондонських клерків XVIII століття.
Власники звичайно жили над своїми магазинами разом з найманими працівниками. Тому до них ставилися майже як до прислуги. Плюсом цього було те, що людям не треба було добиратися на роботу. Мінусом - з неї не можна було нікуди вирватися.
Банкіри Берінга жили і працювали на вулиці Мінсінг-лейн, за рогом, на Сент-Свізін-лейн пізніше жили Ротшильди. А трохи вище, на Ліденголл-стріт, стояло одне з перших будівель чисто офісного призначення.
Це штаб-квартира Ост-Індської компанії, побудована в 1729 році.
"Ост-Індська компанія дуже важлива для історії офісу, оскільки вона мала складну, розгалужену бюрократичну структуру, - каже історик Гьюв Боуен з Університету Суонсі -. Цю фірму заснували в 1600 році для торгівлі з далекими землями -. Азією З часом компанія розрослася в цілу імперію. Контора Ост-Індської компанії управляла тим, що відбувалося за тисячі кілометрів від неї. Це вимагало розвиненого бюрократичного апарату ".
Саме в головний офіс Ост-Індської компанії прийшов працювати в 1792 році 17-річний Чарльз Лем.
Штаб-квартира Ост-Індської компанії, де працював Чарльз Лем
Але коли пошта все ж прибувала, працівники були дуже зайняті. Пан Лем писав: «У п'ятницю я прийшов у контору в 10 ранку і пішов в 11 вечора (але відніміть від цього 2:00 на обід)".
Багато чого з часів Чарльза Лема зовсім не змінилися. Наприклад, звичка давати працівникам певні пільги - тільки для того, щоб забрати їх, як тільки справи підуть гірше.
У 1817 році новим працівникам перестали виплачувати відпускні у розмірі 10 фунтів на рік, субота перетворилася на повноцінний робочий день, а тодішній еквівалент новорічного корпоративу, "черепаховий бенкет", скасували.
Пан Лем скаржився на ці зміни в листі колезі Джону Чемберсу, який не ходив на роботу, оскільки захворів на цингу.
"Комітет скасував всі свята - нехай диявол, який також працює без вихідних, пошле їх за це гарувати в пекельні майстерні», - писав він.
Що стосується дрібних змін, то Лема і його колег змусили кожні п'ятнадцять хвилин реєструватися в журналі, щоб засвідчити свою присутність в офісі.
"Це дуже розлютило Додвелла, мого колегу, тому що він повинен був по шість-сім разів відриватися від своєї улюбленої газети», - додає він.
"Лем дружелюбно висловлюється про колег, - розповідає Боуен -. Вони жартували і розігрували один одного, одним словом - вели насичену соціальне життя».
Але хоча дотепники в Ост-Індської конторі жилося непогано, для деяких це місце було вкрай невтішним. У компанії були випадки самогубств, наприклад, в 1790-і роки викинувся з вікна Річард Берфорд.
Також є свідчення, що багато працівників переживали серйозний стрес - у ті роки його описували як божевілля.
Офіс - покинувши його, назад вже не повернешся
Не тільки творчі люди, як Лем, були й інші - отакі канцелярські роботи, - говорить Боуен - .. Їх життя, напевно, була жахливою 40 років день у день ходити на обридлу роботу, переписувати листи і рахунки, чекати смерті колег - тому що це єдиний спосіб просунутися по службі ".
У 50 років пан Лем вийшов на пенсію, яка склала дві третини його зарплати. Такі зміни в житті далися йому нелегко.
"Перший день або два я був пригнічений Тинявся туди-сюди і думав, що повинен бути щасливий, але чомусь не був, -. Писав він -. Я був як той в'язень Бастилії, який вийшов на свободу після 40 років в'язниці".
Пізніше Чарльз Лем зайшов у гості до колишніх колег і описав цю поширену помилку: .. "Ми провернули кілька старих розіграшів, але емоції були вже не ті Мій стіл і гачок, на який я вішав капелюх, були зайняті іншим Я знав, що так буде , але все одно засмутився ".
Це одвічна наша проблема. Ми мріємо втекти з офісу, але влада його так сильна, що зробивши це, ми виявляємо, що залишили в ньому частинку себе.
